Гаразд Любі Друзі, не знаю гарна це чи погана новина, але я поступово переповзаю на stand alone. Словом, основне лігво потихеньку переміститься сюди. Зараз там все криво і через жопу вимагає старанної обробки напилком, але це вже вважай факт. З ЖЖ я теж не збирають зовсім уходити, тому записи будуть дублюватись. Також можливо дублювання піде у ҐДЖ (хоч хуйня з такою абревіатурою не може бути популярною).
А тепер по-суті, якщо ви бачите цей пост через «френдстрічку» ЖЖ – подивіться у нижню праву частину посту. Там є маленька кнопочка, ця кнопочка один з гемороїв над яким я бився останні дні. Вона показує скільки коментарів у пості на на http://none-smilodon.kiev.ua/. Маю помітити, судячи зі всього я першовідкривач цієї ідеї (приємно суконах). Якщо ви клацнете по цій кнопочці, то зможете залишити там коментар за допомогою OpenID, читай користуючись своїм екаунтом на livejournal. Коменти на lj:none_smilodon я поки-що закривати не збираюсь, але помічу: залишити коментар там, завдяки криворуким довбойобам із СУПу, що остаточно засрали код своїми сраними рахівниками дякуючи ласкавій допомозі Носіка – простіше ніж в ЖЖ.
Підзамки. Мабуть ті, що є креативами – винесу у відкритий доступ. Кати. Тут нічого не вирішив, з одної сторони завдяки криворуким довбойобам із СУПу, що остаточно засрали код своїми сраними рахівниками дякуючи ласкавій допомозі Носіка, ліві сторінки відкриваються швидше ніж жежешні, з іншого – звичка друга натура. Меморіс… прогресивне людство для цього давно вигадало http://del.icio.us/. Позитив у цієї штуки один: судячи зі всього, цей сервіс вже купив Гугл, тому сєвєрниє братішкі ідут єбать олєнєй нашим північним сусідам тут ніфіга не світить. Флаги(
)… якщо я правильно зрозумів, то основне признчення цієї фічі – автоматизація стуку. Тіпа «заложи друга», «анкетований донос». Оскільки «Україна не Росія» (С) Рудий Пророк, то такої хєрні у мене точно не буде.
ЩЕ:
Життєвий анекдот. Пару років тому, одне блондінко, просила мене зробити їй wordpress-блоґ. Дєво чито вирішила прославитись цицьками стати секс-символом покоління, чито парити якийсь ейвон. Після гарного мінету довгого вмовляння, я згодився. Сів, пройшов всі (від першого до останнього) кроки, навіть хуйнув якийсь гидотний рожево-сердешний дизайн.
Саджу я її за комп, показую як цим клубком спагеті дивом програмістської думки користуватись, і відходжу дати їй погратись. Повертаюсь зі своєю мадерою, і тут бачу як блондінко зосереджено копирсається в адмінській панелі. Дивлюсь я не це, дивлюсь, не витримую і питаю «шо ти проблядь там шариш?» «Чєво угодно судариня?». А діво дивиться на мене своїми сіро-зеленими очима, і так наївно питає: «А как на етом сайтє зофрендіть Опача?».


