«Зміни та доповнення», «цільові програми», «усунення прогалин в законодавстві, «реформи», «реформування реформ». Українське законодавство не змінюється, воно мутує. Броунівський рух новел та правових норм. Законотворчість як погана звичка і нормотворення як хронічна залежність.
У свій час, Світовий Банк дійшов до висновку, що для стабільного розвитку країни потрібні два фактори. Це не демократія. Це не ринкова економіка. Це не досконале законодавство. Це лише дві речі: стабільність правил гри і високий рівень освіти. Щодо останнього маю сумнів, а ось щодо другого повністю згоден. Хоча це і вирок для України. Вирок, що перегляду і оскарженню не підлягає.
Український парламент приймає за одну сесію стільки законів, скільки пристойні законодавчі збори інших країн, не приймають за сторіччя свого існування. В Україні, за добу може народитись п’ятдесят законів. Деякі закони України, мають довжину списку змін і доповнень більшу, ніж сам їхній текст. В Україні, перші зміни у свіженький закон, вносять раніше ніж той закон поступив на підпис до президента.
Україна не має шансів. Україна не має стабільних правил гри. В України є одна проблема: Верховна Рада – це парламент-графоман.
У свій час, найсвітліші уми світу морщили чоло над «парадоксом України». Чому відставка уряду стимулює ріст промвиробництва? Чому розвал коаліції призводить до зростання курсової вартості гривні? Чому на розпуск парламенту, економіка реагує скаженим нарощуванням ВВП? Чому, якщо мислити більш глобально, в Україні політичні кризи не погіршують, а покращують стан економіки?
А відповідь дуже проста – будь-яка політична криза наносить економіці менше шкоди, ніж наші політики, коли займають буденними «не кризовими» справами. Криза – це клінч, клінч – це неможливість діяти, неможливість діяти – це стабілізація правил гри.
Коли трибуна ВР заблокована – економіка відчуває себе у безпеці. Коли уряд та президент чубляться – економіка почуває себе ще краще. Коли коаліція недієздатна – економіка в оргазмі. Варто було другого вересня Партії Регіонів та Блоку Юлії Тимошенко створити коаліцію – як фондовий ринок обвалився. Це не теорія, це реальність.
Я прихильник розпуску парламенту. Розпуск – це єдиний спосіб зупинити невиліковну його активність. Розпуск – це нічний жах клептократів. «Скільки ще Верховна Рада не зможе діяти?» – стогнуть лобісти. «Чим довше – тим краще» – відповідь для них.
Краще розпущеної ради – рада більше ніколи не зібрана. Краще нового закону – його відсутність. Краще засідання членів уряду, їх (членів уряду) розстріл. Диктатура? Давайте диктатуру. Пряме президентське правління? Я не проти. Третій Гетьманат? Нехай буде Гетьманат. Тільки якщо все це забезпечить стабільність правил гри.
Отлично написано. Читал, как свои мысли. Но! Зато у нас есть и выгода – никто из внешних врагов не может понять, в чем наши интересы. Правительство гонит полную лажу, а если правительство не выражает интересы, то их же никто не выражает. В общем, есть и положительные стороны у этого феномена. Какие перевешивают – трудно сказать.
Націократично правильний пост.
Авторитарність краще за демократію. Голосуванням некомпетентних істину не знайдеш.
Підписався!
ЩЕ: http://je-suis-la-vie.livejournal.com/2307.html
ЩЕЕ: http://je-suis-la-vie.livejournal.com/5681.html
Все ж таки Бла-бламентаризм уже підзаіпав…
Путина захотелось? Ждите. Осталось совсем чуть чуть. И он прийдёт к вам.
якось обійдемось без злобних кремлівських карликів.
чи буде росширений пост про вплив світової економічної кризи на країну, чи макроекономіка не Ваш профіль?
мабуть буде, але коли я остаточно сформую свою думку з цього приводу.
поки-що маю таку «робочу гіпотезу»:
1. криза штучна і її зробили хлопці з уолл-стріт. штучна вона хоча б тому, що була створена за рахунок «піраміди іпотечних займів», яка була потім свідомо зрізана новими вимогами по резервуванню активів. це схоже на російський «дефолт», тільки зрозуміло що масштабніше. взагалі, Буш (за конспірологічними теоріями) схильний використовувати Путіна як «полігон» для своїх вигадок. Раніше було 911/підриви хрущовок у Кучково (т.з. Москві), а зараз іде аналогія Суперкриза/Дефолт.
2. Це дуже схоже популярну колись гру «дай «бикам» надути бульбашку, а потім як «ведмідь» її розірви і зніми прибуток». Загалом, дефективність світового капіталізму доводить навіть історія компанії «Майкрософт», яка (як пам’ятаю) взагалі ніколи не платила дивіденти акціонерам.
3. Криза може бути варіантом розчавлення «бунту сировинних додатків» (РФ у тім числі). але тут є «неув’язочка» основа розчавлення бунту – зависока ціна на нафту і рентабельність екотехнорлогій (синтез-технологій) та «нафтоносних пісків» (окрема тема). хоч припускаю, що саме цей варінат і розвивають та «криза» є лише стадією плану.
4. Для України криза подарунок. Я не про різні біопалива, а про те що наша індустріальна інфраструктура зносилась і потребує заміни, якщо б ми міняли основні фонди 10 років тому, то зараз були-б у повній жопі, адже «пост-петро-економіка», якщо така виникне, буде базуватись абсолютно на нових технологіях і маємо шанс пройти цей етам без мороки з минулим (результатом кризи 70-х).
5. Є певні ознаки, що новий імперіалізм буде «екологічним» (ви нищите планету? топі ми йдемо бомбити вас). Тому Україна має всікти куди вітер дне, і піти саме туди.
В будь-якому разі, Україну від кризи зараз захищає наша унікальна система «виборчого кейсіанства», тому можливо Ющенко свідомо провокує політичні кризи, щоб мати змогу «вирулити» українську економіку у часи глобальних катаклізмів. Не забуваємо – саме він вирулив Україну з «кризи азійських тигрів»
Тим не менше, тренування в умовах нестабыльності дозволять вижити в умовах світової кризи.
Просто Відмінно. Даже можно сказать великолепно. Стаття повністю (на мою думку) виправдовує стан теперішньої України. Я не буду зараз висловлювати свої думки про політичну ситуацію, макро і мікро економічне положення, але скажу єдине – не нужно недооценивать опыт «борьбы» с финкризою зарубежных стран. Я имею в виду РФ. Политика тамошнего тотема очень и очень даже эффективна. Як сказав колишній посол в Україні – Віктор Чорномирдін – «А Украина от России ничем практически и не отличается. Так же запрягаете лошадь, так же вскакиваете в седло, только уж очень долго ищете путь!»