Знайомтесь, це двоголова собака – витвір нічного жахіття захисників тварин – професора Володимира Деміхова [link]. Найсмішніше в ній, що він зробив це just for lulz. Всього він зробив таких собачок штук 20, також цікавився пересадкою серця, пересадкою легень, пересадкою легень і серця одночасно, ну й іншими кошерними штуками. Собачок споживав нємєряно, за що його ненавидять і досі. Той факт, що ця людина вигадала штучне серце, написала першу в світі монографію по трансплантології та була вчителем Крістіана Бернарда (здійснив першу в історії трансплантацію серця від людини до людини) ненависть не зупиняє («только нє етой ценой!», хє). Самі собаки жили до місця, обидві голови їли, гавкали і взагалі вели повноцінне життя.
Володимир Дєміхов дивиться на вас недовірливо і з підозрою. Мабуть видивляється нових безневинних песиків. В погляді читається думка «защитники животных – говно».
Взагалі, в медичних експериментах собак використовували мабуть ще з Месопотамії, Єгипту та інших сивих давен (щодо ацтеків, інків, мая й подібних»альтернативних цивілізацій знищених жорстокістю білої людини» сумніваюсь, ті любили експерименти на людях). У практику це ввели члени Лондонського Королівського Товариства зі сприяння природничім знанням (The Royal Society of London for the Improvement of Natural Knowledge). Лондонське Королівське товариство для науки, це як силіконова долина, MIT, Bell Labs, Microsoft та Google разом узяті для інтернету .
Одним з найактивніших членів товариства був Роберт Гук. Це прізвище має бути знайомим навіть захисникам тварин, його згадують у школах. Роберт Гук відкрив що організми складаються з клітин, першим сформулював гіпотезу гравітації яку потім математично розробив Ньютон (теж член товариства), а також вигадав одноіменний закон [link] (обережно, матан).
Серед іншого, Роберт Гук провів дослід зі штучної вентиляції легень. Звичайно на собачці. Ось як це описує Ніл Стівенсон у романі «Ртуть» (пардон за мунслінк):
Через неделю Гук вскрыл собаке грудную клетку и удалил рёбра, обнажив бьющееся сердце, однако лёгкие обмякли и, казалось, уже не работали.
Собака визжала почти как человек. Из дома Джона Комстока пришёл кто‑то и низким красивым голосом осведомился, что происходит…
– Королевское общество, – начал Даниель, выставляя перед собой слово «королевское» как щит, – оживило мёртвую собаку при помощи крови другой собаки, а сейчас исследует искусственное дыхание .
– Мой брат любит ваше Общество, – сказал Джеймс, – вернее, своё Общество, коль скоро он объявил его королевским. – Даниель решил, что герцог объясняет, почему ещё не приказал отстегать их кнутом. – Меня интересуют звуки. Будут ли они продолжаться всю ночь?
– Напротив, они уже стихли, – заметил Даниель.
Лорд Верховный адмирал вслед за Даниелем прошёл на кухню, где Уилкинс и Гук вставили собаке в дыхательное горло бронзовую трубку, соединённую с теми же верными мехами, при помощи которых заставили говорить покойника.
– Раздувая мехи, они наполняют и опорожняют лёгкие, чтобы собака не умерла без воздуха, – объяснил Чарльз Комсток после того, как экспериментаторы поклонились герцогу. – Осталось лишь выяснить, как долго можно этим способом поддерживать в собаке жизнь. Мы с мистером Уотерхаузом должны по очереди раздувать мехи, пока мистер Гук не объявит, что эксперимент закончен.
Вся ця «антигуманність» дозволила інших членам Королівського Товариства – Уильяму Петті та Томасу Уіллісу провести першу в історії людства документально зафіксовану реанімацію [link]. Там же і в результаті дослідів над песиками, вперше перелили кров, відкрили два кола кровообігу та взагалі, штампували відкриття як скажені, тому споживали собачок у промислових масштабах. Там де з’являлись члени Лондонського Королівського Товариства, проблеми з «бездомними тваринами» швидко зникали… До-речі, я вже сказав чому собачки а не свинки чи коровки? Собаки бродячі, а тому дешеві.
Роберт Гук теж дивиться на захисників тварин як на самі знаєте що.
Ну якщо ми вже заговорили про «ізвєргов і садістофф», то ось вам інший канонічний і включений у всі списки «злочинів науки» [link] випадок:

Це так звана
«голова Брюхоненко» [link]. Як ви зрозуміли, на фотці не Брюхоненко, а шарик. 1928 року радянський вчений Сергій Брюхоненко на з’їзді фізіологів СРСР показав голову собаки що жила відділена від тулуба. Голова мигала повіками і навіть намагалась їсти. Садист вигадав апарат штучного кровообігу («автожектор») тим самим розпочавши нову еру в медицині, коли стала можлива реанімація після клінічної смерті, трансплантація органів, операції на відкритому серці та створення штучного серця. Так, «только не такой ценой!».
Сергій Брюхоненко також без особливої поваги дивиться на захисників тварин.
::топ-блог::
