Я стою на льва толстого і намагаюсь не вивернутись (простуда та забагато пива), дівчата поряд п’ють якийсь вермут по-типу мартіні та багатозначно дивлячись на мене цілуються.
Внутрішній голос №1: якщо б не останній помаранчевий хайк, цієї ночі ти би їх трахав.
Внутрішній голос №2: якщо б не останній помаранчевий хайк, в ніч за місяць ти б вже лікувався.
Внутрішній голос №3: якщо б не останній помаранчевий хайк, за півтора місяці ти б їм обом оплачував аборт.
Внутрішній голос №4: якщо б не останній помаранчевий хайк, завтра ти б прокинувся з клофеліновим відходняком і без бабок.
Внутрішній голос №5: з хайком чи без хайка, хуй би що тобі світило, вони навіть не лесбіянки, вони динамщиці. Тверезішай падло!
Голос розуму: Я не заважаю вам всім тут пиздіти? Ще один помаранчевий хайк і буде бєлка.
Голос підаруватого вигляду мужичка зліва: Молодой чєловєк, у вас нє найдьотся закуріть? (багатозначно облизує губи).
скілько всього було помаранчевих хайків?)
багато, дуже багато.
з цього запису можна зробити висновок, що автор ще досить молодий
цей же висновок можна зробити подивившись юзерінфо на лайвджорнал.
точно.
але мій висновок – без підглядання в «інфо»
)
та це крєатів. (пий больше)
нажаль не зовсім так. у мене досі когнітивний дисонанс. the voices in my head don’t like you любий друже. ололо.
сподіваюсь, хайк переслав шекелів на вебмані, бо реклама чудова