Зараз читаю книгу про радянський союз і зіткнувся з цікавим мотивом: радянський інженер отримує зарплату 110 рублів і витрачає дві третини її на «якісне імпортне взуття». І виникло у мене питання, як це співвідноситься з сучасним рівнем. Для початку візьмемо 110 рублів, для краси врахуємо «тринадцяту зарплату» і отримаємо 120 рублів, дізнаємось у скільки обійшлись модні шкари цьому самому інженеру – у 80 радянських рублів. Подумаємо, що це за взуття. Цілком логічно що це явно не взуття з страусячої шкіри. Найімовірніше модні капці це або: 1. взуття з «країн соцтабору» (по-типу Угорщини чи Польщі), або 2. найдешевше взуття з «капстран» (капіталістичних країн). т.ч. «модне взуття» радянського інженера це щось з циклу сучасного дешевого китайського чи турецького взуття. Скільки воно коштує? Приблизно 70-80 гривень. Робимо висновок: 70-80 гривень це приблизно еквівалентно радянським 80 рублям.
Перевіряємо гіпотезу. Що ще одягає радянській інженер? Моднявий радянський інженер одягає модняві «імпортні» шмотки. Де від їх дістає? У «комісійках» (комісійних магазинах). Що таке «комісійний магазин»? Комісійний магазин це сучасною мовою «секонд-хенд». т.ч. заможність по-радянські це можливість дозволити собі носити обноски.
Перевіряємо ще раз. Як харчується радянський інженер? А харчується радянській інженер: 1. з магазинів 2. з власних чи родичів із села городів.
З сільський городів зараз в містах харчуються тільки ГМО-параноїки та різноманітні «понаєхі».
В радянському магазині в найкращі часи було три сорти вареної ковбаси, два сорти копченої, набір консерв, черствий хліб та синюшна курка що загинула природною смертю від старості. Хронічно зелена варена ковбаса вироблялась з туалетного паперу (чи іншого аналогу сучасної ГМО-сої), копчена невідомо з чого, а з чого вироблялись радянські консерви ви ніколи не захочете дізнатись. За рівнем якості продукції, в сучасній Україні можна знайти аналог радянських «гастрономів», це нелегальні магазини з продажу прострочених продуктів харчування що іноді виникають біля великих мереж супермаркетів .
Але тут теж не все так просто, як ми вже вирішили, дві третини своєї зарплати радянський інженер витратив на взуття, тому навіть радянська «просрочка» йому не по кишені. Який вихід? А він є, дешева як невідомо що «столовка»!
О! Столова, як багато у цьому слові. Гидкий напій під іменням «компот з сухофруктів», чай що зроблений у немитій каструлі з під супу, цей самий суп що приготований з червивого м’яса, гнилого луку, примороженої картоплі (з лушпайками), напівм’якої моркви та кислої капусти. Смердюча котлета. Перлова кашка. Вже потекли слинки? Я довго думав знайти аналоги радянських столових в сучасній Україні. Ні мівіни, ні недоїдки на задньому дворі ресторанів ніяк не можуть зрівнятись по рівню якості з гастрономічними дивами радянських столовок. Але таки знайшов. НІЧЛІЖКИ з безкоштовною прикормкою. Рівень харчування ДОВОЛІ ЗАМОЖНОЇ РАДЯНСЬКОЇ ЛЮДИНИ ВІДПОВІДАЄ РІВНЮ НІЧЛІЖКИ ДЛЯ БОМЖІВ.
Ну і на останок про нерухомість. Один з улюблених аргументів совкофілів – «давали квартири» і «багато будували». Тут у мене завжди виникає питання «якщо в радянському союзі багато будували, то чому при скороченні населення навіть під час недавнього будівельного буму у нас досі не вистачало житла? Звідки взялись нам у спадок всі ці «квартирні черги» шаровиків-затєйніків?». І тут розгадка проста – безблагосність. Справа в тім, що навіть у часи Хрущова абсолютна більшість жителів міст мешкали у: 1. бараках 2. комуналках 3. общагах. Це значить, що навіть частина кімнати для радянської людини була розкішшю і саме в комунальній кімнатці жив наш радянський інженер. Більш того, навіть цим клаптиком під дахом він не володів, а ВИНАЙМАВ у ЖЕК.
Таким чином, проаналізувавши рівень життя радянського інженера як представника середнього класу радянського союзу, ми приходимо до цікавого висновку: радянській інженер отримував у місяць біля 120 гривень, витрачав дві третини зарплати на найдешевше взуття, коли мав гроші харчувався з магазинів простроченої продукції, коли не мав знаходився на утриманні у родичів з села чи харчувався у нічліжках, одягався у секондхенді і проживав винаймаючи житло разом з десятком таких же невдах як він.
Висновок: середній забезпечений клас в радянському союзі навіть за сучасними українськими поняттями відповідає рівню БОМЖІВ.
У вас ще не виникло бажання каструвати соціалістів? Не хімічно, а іржавими ножицями.
анонімус як ніколи лаконічний.
Єдине, в чому не згоден – взяття купували ж не кожного місяця.
я і не казав що кожного. а взагалі – іздєржкі жанра.
Бажання таке виникало, і досить таки вже давно.
Справа навіть не у взутті/рівні життя, справа в тому, що варто червоним захопити владу, то з «дрібнобуржуазними» «націоналістами» вони особливо не цяцькаються.
мені в останній час подобається теорія понаднасильства та вибраковки.
цікавий момент, «права диктатура» це коли на стадіоні нищать 2000 мудаків, «ліва диктатура» це коли знищують мінімум 20 000 000 незгодних.
Іван Баґряний досить художньо та лаконично висловив один з основних постулатів червоних режимів:
http://photo.i.ua/user/66123/4894/78403/
(невеличке зображення)
Цікавий дослід. Піарю.
Так зато ж Гагаріна жиж в космос запустили!
Піарю
і ДніпроГЕС! ДніпроГЕС!
Сразу видно в СССР вы не жили. Поколение «пепси» одним словом.
жил детонька, жил. и несмотря на нежный возврат хорошо помню слова «дефицит», «блат» и «связи». а во времена когда не жил, мне родители подсказали. а я далеко не из бедной семьи (весьма вероятно что Ельцину приходилось подкладывать свою женушку под моего дедушку, зело дедушка честным коммунистом был, взяток не брал, ублажали его по-другому) и жил я в далеко не самых бедных регионах СССР (а говоря по чести – в самых богатых, шокировало меня сама мысль «масла нет»).
для добивания скажу что один из моих предков в «партии» далеко не последнее место занимал, даже более – из элиты.
Увьі – не збігається. Інженер отримував 140. 80-100 рублів – громадні гроші. можна було купити кросівки Пума і носити їх років 7. Чеські Цебо коштували вдвічі дешевше.
Не знаю, як виглядає взуття за 70 гривень, але думаю таке за Совок коштувало рублів 12. У Совку була також дуже якісне шкіряне взуття. Зимові гостроносі короткі чоботи коштували 55 рублів. Були у вільному доступі – бо це теж величезні гроші.
У їдальнях готували пристойно.і так далєє
1. в якому році отримував? у мене в книзі конкретний опис – 110 рублів, дві третини витрачається на взуття. про чешські мені теж розповідали, обходились вони приблизно у 80 рублів, і куплялись по блату. пуму без спєцрозподільника ви б купили десь за рублів 200 і носили її як звичайну пуму, до-речі ця пума була як правило китайським «ріББоком» і відповідає сучасному ріББоку за 70 гривень. аналог радянського взуття в сучасній Україні – робочі черевики. коштували рік тому (коли мене цікавило питання у що одягти робочих) – порядка 40-60 гривень на роздріб. за 12 рублів в СРСР ви би були почесно послані нахуй продавщицями.
2. якщо комусь подобаються помиї і він вважає їх пристойними – це його проблема.
Не было в СССР просроченных продуктов, их сразу разбирали, и колбаса не лежала как сейчас, а потом на салаты.В столовых кормили нормально:были ОРСы при заводах и если мясо в магазах были не купить, то в столовых оно было, и если бы какой работяга пожаловался на несвежесть, то пиздец всей столовой(персоналу).
по моему мне пора поставить предупреждение перед отправкой комментария с текстом «как правильно читать глазами».
1. вся продукция на прилавках СССР отвечает понятию «просроченная и уцененная продукция». и даже ее советский гражданин «доставал» преданно заглядівая в глаза продавцу.
2. нихуя не происходило в случае жалобы. продукты из столовых воровали тотально. ОБХС получив жалобу просто снимало взятки.
Вся продукция в СССР отвечало ГОСТАМ, а не ТУ как сейчас, еще сегодня рекламирую продукцию некотрые производители пишут: по ГОСТУ,воровали стопудово, хотя в СССР были нормы списания и если человек имел страх то воровал умеренно, так что оставалось и простому инженеру покушать, с голоду никто не умирал. Счас кстати варенную колбасу и сосиски не покупаю: стремно, работал был на мясокомбинате.
в СССР били ГОСТы, были СНИПы, а была релаьность. и реальность НИКОГДА (даже к военным изделиям) не соотносилась с нормами.
колбаса была зеленой, курица синей, а москвичи и жигули сыпались на следущий день после покупки.
Такой хуйни как сейчас:отравление более ста человек кефирчиком, в СССР не было. а курицы кстати и венгерские были, да и на базаре селяне продавали, и синими они не были.
Бьіло или не бьіло теперь трудно сказать: в СССР не особо ведь распространялись про «сбои» социалистического хозяйствования.
Хотя, по правде говоря, не очень приятная ситуация с продуктами у нас…
А вот куриц-анорексичек еще и я помню.
отравление в СССР – норма. купил молочка – отравился. купил мяса – отравился. купил синюю курочку – отравился. кстати, с курочками это отдельная тема. курочка в СССР попадала на прилавок только после природной смерти и была как правило несушкой. найти при потрошении яички было нормой.
Я выжил! А то Что сейчас продают, то я даже не знаю ? Это продукт новых технологий?
Синей курицы я не видел лет семь.
Слипшихся пельменей – года четыре.
Зеленой колбасы – три года.
Можно конечно найти, но для этого нужно искать магазины просрочки.
«Саламандра» из ФРГ стоила 60 рубасов, из соцлагеря рублей 40,про ГМО тогда и не слышали, в рабочей столовой пообедать от 1 рубля до 2 рублей, денег можно на шабашке было неплохо заработать, а 110 рублей это начальный уровень , без опыта работы, после ВУЗа!
во-первых не 60, а 60+15 взятки. во вторых не «из ФРГ», а из Минска и Спб, где были открыты Совместные Предприятия Ленвест и Белвест, в-третьих происходило это 1987-1989 что уже конец эпохи.
до этого счастливого момента продавались они в спецмагазинах «Березка» потому продавались а. за валюту (рубли, хоть 60, хоть 160 смело суем в задницу) б. магазин был специальный и зайти с улицы и купить там что-то нельзя. один из моментов «фарцы» это была покупка в «березки» и перепродажа «так» с нифиговым профитом.
нет существа пиздливей чем совок.
нет существа пиздливей чем совок.
Вот на хрена меня лечить? если я себе покупал «Саламандру», за 60 рублей, в 84или 85году, 46размер стоял свободно, в Москве можно было отстоять очередь 3-4 часа и купить любой размер, в Березках за чеки были кросы Пума за 50 чеков(не за $), чек стоил от 1,5 до 2 рублей, все кто хотел свободно заходили в чековую Березку, у меня одноклассник возле Березки чеки ломал, а знакомый фарцой занимался.Любой имеющий на руках чеки мог там покупать.А Саламандра была из ФРГ, позже да, СП.
до 1987-1989 вы не могли себе купить саламандру в общей розничной сети. зачем вы пиздите – ваши проблемы.
чеки внешторгбанк получались дипломатами и фактически были второй валютой СССР и обменивались от 1 к 3, до 1 к 10 (чек – рубль) и даже наличие их не гарантировало покупку без проблем с КГБ. В березке (к и других спецмагах) вы могли что-то купить, но тогда уже не 60 рублей, а от 180 до 600 рублей за пару обуви. варианты «я мог достать», примерно соответствуют украинскому бомжу, который нашел склад арестованной налоговой обуви и покупает ее за копейки у грузчика.
Значит я подьебку купил?! Читайте книги в них правда, чек никогда 10 рубасов не стоил, максимум по моему 2,5 когда Березки закрывали, возник ажиотаж, ненадолго.И вообще то Саламандра тогда это как страусинные туфли у Янека сейчас, простые люди покупали что попроще.Про кровавое КГБ это сказки, Чеки выдавали всем работающим за границей, в Афгане кстати тоже платили чеками.
что вы купили сударь – это ваши проблемы. а дело обстояло так, как говорю я. чек «березки» стоил не «максимум 2,5″, а минимум 3, а в среднем за всю историю «березок» примерно 4 рубля – 1 внешторгбанк чек. к чеку могли спросить свидетельство о коммандировке, а в каждой «березке» на случай непоняток ситул специальный товарищ в штатском. кстати, чеки не просто выдавали, а их еще и меняли в обмен на валюту при въезде в СССР, ибо как еще будет сказано советский гражданин валютой владеть права не имел.
туфли из страусиной кожи и тогда были туфлями из страусиной кожи. для высшей номенклатуры работали спецателье и мастера-одиночки. такие могли пошить туфельки хоть из страуса, хоть из крокодильчика, хоть из бурундучка.
страшное КГБ кстати, действительно было страшное. одно владение валютой уже было статьей уголовного кодекса, еще были чудесные статьи типа «спекуляции» и «тунеядства». помню ходили к нам дядюшки из-за всякой хуйни типа доносов соседей. но доносы и совки это тема отдельная…
Я в шоке от вашей веры, чек не стоил 3 рубля, и всем было похуй на владельца чека, валютой он не был, $ появился где то в 88, 89 году, ходил в основном среди иностранцев: вьетов и арабов, очень замкнутая среда!Пачему я вас раньще не знал? Чек по четыре-акуенно!
цена чека под конец доходила до 10 деревянных. главная мечта советской девочки – выйти замуж за дипломата. за счет наличия чеков, блядсво в отношении иностранцев было тотальным. про оргии комсомолок с неграми в парках Москвы 1957 я вспоминать не буду, достаточно вспомнить «детей олимпиады» что уже ближе к нам. кстати, процесс «доставания» и секс в СССР были вещи взаимосвязанные. Итак ситуация, наш инженер женился, его жена хочет купить стенку. Как она это будет делать? А выйдет оно примерно так: прийдя в магазин и услышав про «очередь» наша жена инженера попытается попасть в кабинет директора мебельного магазина, для этого она даст взятку из колготок секретарше, потом зайдет в кабинет и отдастся директору. Потом она привезет стенку в комнату в коммуналке, а инженер будет усиленно делать вид что ничего не понимает.
В отношении доллара это вы уже откровенно гоните. В 1988 мой отец уже таскал меня по всему союзу держа за пазухой пачки долларов. Как я знаю, валютную статью ему пытались примазать еще в конце семидесятых. В конце восьмидесятых народ уже активно зашивал американские керенки в свои советские подушки.
Привіт, якщо є бажання зайти в радянську столовку то в Києві є можливість – столовка метрополітену – з 13 до 14 там завжди черга, Столовка «Миколаїв» Матеюка, 4 здається 10 хвилин пішки від М Лісова(рокив 3 тому працювала, давно не був). Якість там не змінилась за останні 20 років, тож бажаючі можуть перевірити.
Доречі шкіряні кроси за 12-16 рублів та тряпчані Черкаські на білій резиновій підошві досі згадую з ностальгією. А кеди? Ви пам’ятаєте ті кеди в яких бігали на фізру з 1 по 10 класс? Таких зараз не випускають – кітайські кеди – фуфло повне
1. метрополітен режимний об’єкт оборонного значення. запропонуй ще порівняти якість столовки Верховної ради. там теж думаю нічого не змінилось.
2. Кеди в останній раз вже не згадаю коли купував, але здається десь за три гривні. Якість нічим не відрізнити від радянських. Хоча ні, брешу. Від радянських після носіння смерділо аміаком, а від китайських дешевою гумою, тому китайські кращі.
може про столовки радянського типу ви й не знаєте, але вони залишились, і їх все ще немало, в києві принаймні.
мав таке задоволення у миргороді. в києві кажуть теж є, років з п’ять тому ловив автентичну радянську пєльмєнну біля ж/д вокзалу.