Июнь 2011

.rz: Грантожер вульгаріс.

24.06.2011

Э такий жарт: «чим відрізняється правозахисник від правознавця? правознавець розбирається у праві».

Скільки не згадаю діяльність правозахисників, так завжди вони своїми порадами когось тягнули у лайно. Беремо для прикладу правозахисника доктора Л. Доктор Л. мені запам’яталась двома речами:

1. Влаштувала фотосесію під час якої вийняла у наркоманки з некрозом на ногах (гнила заживо) личинок м’ясних мух (опаришів) з гнойної рани. Хто не зрозумів, опариші – єдиний засіб лікування подібних ушкоджень без ампутації кінцівок. Добрий доктор Л. відтяпала бомжижці ніжки заради пари «шокуючих» кадрів.

2. Доктор Л. застосувала поради які давала пацієнтам, на власній матері. Результат, весь світ мав рятувати мати доктора Л. від переведення в іншу лікарню, бо мати доктора Л. переїзд не переживала. Скільки пацієнтів доктор Л. довела до гарантованої смерті порадами які застосувала, ми можемо тільки здогадуватись.

І ця ситуація типова. Правозахисник радить людині повийобуватись у камері попереднього затримання і у людини загадково відвалюються нирки. Правозахисники влаштовують акції під судом, і це трактують як тиск на слідство й суд, тому людина замість наступного дня виходить за рік і з туберкульозом в останній стадії. Правозахисники влаштовують збір підписів та театралізований перфоманс, замість того щоб оголосити пошук негативів фото на Хрещатику на яких тріснуту бруківку зафіксовано ще до акцій підприємців.

Словом, за що не береться правозахисник, зі всього пре лажа та некомпетентність. На чергове підтвердження правила натрапив завдяки Білозерський [link].


Возле Генеральной прокуратуры Украины 23 июня в полдень состоялась акция «Выставка современных орудий пыток», посвященная Международному дню против пыток. Участники действа показали представителям прокуратуры современные приспособления насилия, которые применяют украинские милиционеры. Уникальность экспонатов, представленных на выставке, в том, что изготовлены они из обычных бытовых вещей. [...] 2. Аккумулятор переменного тока.
Данным устройством «выбивают» признание у тех, кто не соглашается подписывать предложенные милиционерами бумаги. Клеммы от аккумулятора подключают к половым органам, к мочкам ушей и другим уязвимым частям тела. Из-за длительного применения этого устройства в большинстве случаев жертва выполняет все требования своих палачей [link]
.

У вас не повилазило. Тут дійсно написано про «аккумулятор переменного тока». І це не помилка перекладу. «Акумулятор перемінного струму» присутній і на фото [link]. Більше того, поглянемо на це фото:

Ця дівчина не мінетчиця. Вона правозахисник. І вона демонструє принцип дії виробу української нанотехнологічної галузі – акумулятору перемінного струму.

А ось «картина маслом»:

Багато людей. Багато прапорів. Багато транспарантів. І жодної істоти з мозком, який мав би підказати: акумулятори це хімічні джерела постійного струму.

А зараз внесу свою дещицю у справу боротьби з катуванням. Найстрашніше знаряддя катування українського правозахисника:

Будьте уважні і обережні. Ця річ заборонена Конвенцією ООН проти катувань 1987 року.

::топ-блог::

.ua: Опять пропало всьо!

23.06.2011

Кажись, пиздец ушастой твари…
(с) Тарас Липольц, Криминальные Басни

Як відомо, з міжнародною ізоляцією Януковича у Тимошенко якось не сталось. Не сталось навіть з особливим засудженням діючої влади різними «міжнародними інституціями». Більш того, велику рохкаючу свинку лідерихі блоку власного імені підклала американська Феміда, що спочатку визнала її співучасницею Павла Лазаренка, а потім визнала певні операції уряду ТЮВ корупційними та пов’язаними з рекетом.

Додайте до цього пів десятка кримінальних справ, у двох з яких склад злочину очевидний навіть для баби Нюри з Конотопу, незрозумілі рухи тіла відносно міноборони РФ та персональний рейтинг, що стрімко тяжіє до однозначного числа і стає зрозуміло, що до п’ятої точки біогазової принцеси підкрадається з хтивими намірами біла пухнаста північна тваринка.

Але БЮТ це не зупиняє. Хлопці хорохоряться і навіть обіцяють майдан [link].

Як відомо, майдани зараз модно організовувати за допомогою фейсбуку. З цієї точки зору, цікаво вивчити сторінку «Народний Захист Юлії Тимошенко» [link]. Організаторами цієї акції є не люди з вулиці, а цілий «всікиянимудаки» Олександр Бригинець [link], той самий Зорян Шкіряк [link] та дітолюбивий політтехнолог Тимошенко їхня святість Віктор Уколов [link].

Характерним є результат. З більш ніж тисячі запрошених, цілих 75 зголосились прийти, 59 можливо прийдуть, 962 проігнорували заклик матері української демократії, а 136 відповіли категоричною відмовою. Ще раз, відмовились захищати Тимошенко в двічі більше людей ніж погодились. Це зважаючи на відомий ефект фейсбуку, де на реальну акцію з’являються не більше від 10% з тих, що гарантували участь, змушує задуматись… Як тут не згадати нещодавнє інтерв’ю політтехнолога Януковича, Ігоря Шувалова:


Типичное рассуждение здесь – политические преследования нужны власти для того, чтобы не допустить конкурентов на выборах. Но лучшего конкурента на выборах 2015 года, чем Юлия Тимошенко, не существует. Она просто создана для того, чтобы проигрывать. Если верить социологам, она имеет самый высокий рейтинг недоверия в Украине. Он зашкаливает за 70%. Это уникальный результат. При этом на горизонте не видно никого, кто такую ситуацию исправит. Другая её проблема – неумение выбрать что-то одно. Она хочет сделать всё, несмотря на то, что это несовместимо. Далее – она не умеет проигрывать.

И самое главное – Тимошенко блестящий игрок на очень короткие дистанции. Здесь дистанция длинная. Ещё у неё, несмотря на то, что она – один из самых жёстких политиков в Украине, есть абсолютно женская черта: Тимошенко искренне считает, что, проснувшись утром, можно начать новую жизнь. Что вчера не существует. Но эта замечательная особенность имеет предел в использовании. Поэтому Юлия Тимошенко – конкурент на выборах практически идеальный [link].

Янукович не бреше, він дійсно проти притягнення Тимошенко до відповідальності за вчинені діяння. Бо навіть мартишка на повідку з брязкальцями в лапах виграє у Януковича в другому турі. Звичайно, якщо мартишку звуть не Юлія Тимошенко.

Так що Любі Друзі, висновок невтішний: кожен хто голосував у першому турі за Тимошенко, насправді голосував за перемогу Януковича у другому турі. Робота над помилками починається з їх визнання.

Або ми викидаємо лузершу на помийку історії, або маємо Януковича на другий строк.

Амінь.

::топ-блог::

.by: Малий Аншлюс.

16.06.2011

Що таке Великий Аншлюс [link] думаю знають всі. А ось тепер з’явився Малий Аншлюс [link]. Янукович президент – Лукашенко прем’єр. Бабусі пісяють окропом, комуністи ходять на першотравневі свята, фінансисти облизуються на смачний шматок економіки.

Дев’яності? Які в жопу дев’яності! Наш «Беркут» зжере молодий білоруський рекет в момент зачаття. Реформи? На фоні збільшення комуналки у сто разів у Мінську наш Краматорськ побоїться відкривати рот. Газ та нафта? Розбомбити під шумок Литву і спробуйте обійти нас трубами.

Зауваження власне тільки два.

1. Це жорстоко і антигуманно.
2. Таких розумників, що поглинали Білорусь, повне новодєвічьє кладовище у Москві. Швидше повірю у «Лукашенко – президент, Янукович – голова ЖЕКу».

Але хуй з ним. В сраній соціалістичній, маргінальній, ізольованій Білорусі умови для ведення бізнесу кращі ніж у нас.

Амінь.

::топ-блог::

.rz: Бронелисти.

04.06.2011

В інтернетах є такий мем – «ТП». ТП це «тупа пизда».

В Україні є такий звичай – битись крашанками. Це коли беруть два яйця і вдаряють одне об одне.

У яйця є дві сторони. Тупа і гостра.

Якось без зв’язку з цим згадалась Соня Кошкіна.

Перед очима так і майорить картина: рожевого кольору Соня з гозгону влохмачує своїм лобом в лоб Тетяні Чорновіл.

Хто кого?

А потім зелена Олена Притула в лобєшнік червоній Юлії Мостовій.

Гриценко вдівець.

А потім фіолетова Лариса Івшина з розмаху в самого Анатолія Гриценко.

Бо полковник в останній час сам ще та тупа пизда.

А потім я прокидаюсь і всі живі. Цілуються. Френдяться у фейсбуці. Пописують.

І тільки Натусік Влащенко все-ще кольору хакі.

Бо главред «Публічниє Люді» не просто тупа пизда, вона пизда бронебійна. Мов фронтальний лист захисту з танку Т-34. Одні кадри чого варті:

Главный редактор – Влащенко Наталия
Заместитель главного редактора – Татьяна Гринчук
Руководитель проекта «Без Галстука» – Анна Хоменко
Директор по PR – Наталия Петрова
Руководитель отдела PR – Елена Ходос
Арт-директор – Светлана Полищук

Прям чутно, як лускають яєчні шкарлупки. Та бронелисти.

::топ-блог::

.ua: Відновлення Десятинної Церкви.

03.06.2011

Мене сильно заклюють, якщо я скажу що відновлення десятинки – це перший крок до повноцінного відновлення Київської державності?

А якщо я скажу, що відновлена десятинка – це кафедральний собор київської митрополії УПЦ, який буде основним аргументом для надання УПЦ МП автокефалії і витворення з митрополії патріархату? А якщо скажу, що відбудована десятинка – основна підвалина помісної церкви?

Для мене немає різниці якого кольору кішка, якщо вона ловить мишей. Якщо Митрополит Володимир досягне канонічного патріархату, я тільки «за».

А зараз ще раз про «історичну цінність» руїн.

1. Міф №1. «Не можна нічого будувати на місці десятинки, бо ніхто не знає який саме точно історичний вигляд мала церква у домонгольські часи».

1. Правда №1. Про первинний історичний вигляд храму невідомо тому, бо він ніколи не мав первинного історичного вигляду. Спочатку це була базиліка, потім ще до кінця будівельних робіт (ймовірно в зв’язку з аварією будівлі) майстрів замінили, потім її перебудовували-добудовували-змінювали, потім була каплиця, потім за царату було московсько-візантійське убожество.

2. Міф №2. «Бомжатнік у центрі міста має велике історичне значення…».
2. Правда №2. «Руїни Десятинної церкви не мають жодного історичного значення, хоча б тому, що їх оригінальних фактично не лишилось. Після того, як по місту пройшлись монголи, залишки розібрав митрополит Могила. Після нього фундамент пробили для будівництва нової десятинки за царату. Ну і довершили знищення історичних пам’яток (іронія долі) археологи у 30-х роках минулого століття.

Наразі, після всіх цих перебудов, а особливо після археологів, це каміння стільки разів розібране-зібране-зламане-пробурене що жодної наукової історичної цінності не має.

3. Міф №3. «Церква ще потрібна вченим…».
3. Правда №3. Роботи по відновленню десятинної церкви столиці були розпочаті ще секретарською службою президента Ющенко. Вереск тоді підняли російські (пітерські) вчені.

Результат: фундамент накрили величезним павільйоном і надали час на дослідження. Здогадайтесь, що відбулось далі? Правильно, сивобороді допитливі розуми захотіли щоб їм заплатили грошей. Так, щоб копирсатися у землі тепер є потрібним не тільки бажання і місце, а ще трошки бюджетного лаве для старих прохіндеїв.

Здогадайтесь, що сталось з будівлею для археологів за п’ять років їхньої роботи? Вона впала від вітхості. Десятинна церква настільки цінна для вчених нероб, що вони не помітили (sic!) як їхні руїни були поховані під грудою уламків.

І нарешті, останнє. Здогадайтесь, що саме відкрили вчені за п’ять років роботи з фундаментом? Правильна відповідь: НІЧОГО. Задайте це питання шарлатанам що голосніше за всіх кричать про «науку» і отримаєте в’ялі відмовки про «велику кількість відкриттів». Уточнюючі питання в реальному житті викличуть звинувачення у «роботі на фсб», а у блогосфері – простий бан від зловленого на гарячому злодія.

П’ять років зволікання з відновленням одного з основних символів державності мали результатом лише статті, в яких шахраї-псевдовчені клянчили у держави гроші. Це весь академічний доробок.

4. Міф №4. «Той хто лізе до десятинки – варвар».
4. Правда №4. Найбільш активним лобістом відновлення Десятинної церкви був митрополит Петро Могила. Від порівнянь Могили з нашими провінційними голохвастовими, думаю, можна утриматись.

5. Міф №5. «Десятинна церква це символ того, що Київ завоювали монголи, тому хоча я не киянин а львів’янин/донбасянин/жмеринянин/бердичив’янин/посьолоккраснийлуч’янин я підтримую боротьбу…».
5. Правда №5. Наразі історична наука далеко не так однозначно відноситься до гіпотези про десятинку як останній прихисток киян. Існує певна підтверджена дослідженнями думка, що десятинка далеко не останній редут захисту міста і втрати монголів були такі, що їм довелось залишити Київ. Якщо взяти навіть опис святкувань монголів, то чітко видно що це типова середньовічна технологія форсування облоги.

В будь-якому випадку, відновити, відбудувати, поставити на цьому місці ще більш величну церкву це красивий символ того, що якщо монгольське іго колись і існувало, то воно скінчилося.

Але як же тоді «третій рим»? Що і за ким успадковує нудолуге селище Кучково (нині Москва), якщо “Матір Міст” як стояла так і стоїть і навіть Десятинна церква успіння пресв’ятої Богородиці величаво виблискує під сонцем золотавими банями на дніпровських пагорбах? Хто вони тоді? А ось про це питайте у захисників цілісності уламків руїн.

Бо саме там годівничка.

::топ-блог::