Недолуга провінційність хуторянських чекістів, завжди смішить своєю сюрреалістичною непрофесійністю.
Дітки колхозниць і колхозників, прилаштовані у «розвідники» за великим селянським блатом, розважають своєю містечковою безпосередністю.
Сморід сечі і коромисла, поросят у загоні та борщу, хромосомно закодованого татусиного перегару та немитої менструальної мамусі маленьких хлопчиків з провінції, що позакінчували «академії СБУ» та яких не прилаштували на більш хлібне місце, ніж боротись з «тероризмом».
Хто ці недолугі невдахи? Хто ці капосні лузери? Хто ці великі контррозвідники, які не здатні на більшу спецоперацію, ніж тихцем розпити пляшку “казьонки” на сходовій клітині у відомчій будівлі на вулиці Володимирський?
Це наша доблесна «Служба безпеки» прости Господи «України». Це наш гейський бордель Кена Хорошковського під орудою «смотрящіх» з Кремля.
Український тероризм завжди нагадував суслика якого нема. Так вже склалось. Не врізались кукурузники у хрущовки, не пускали загадкові бандерівські партизани вагони із добривами з колій, навіть в сраний «інститут міжнародних відносин», чи на сходку «молодих регіонів» у «Зоряному» не увійшов зі свяченою бензопилкою жоден український Андерс Брейвік.
Тиша. Нудьга. Тягомотіна.
Відділ «Т» СБУ завжди вважався кінцем кар’єри. Остання зупинка. Кінець кінця шляху найбільш спитих, ледачих, нікчемних істот найнікчемнішого правоохоронного органу найнедолугішої держави у східній Європі.
Лузери.
Невдахи.
Непотреб.
Людське сміття
І ось з приходом на вищу посаду служби гламурного педераста, ця людська купа відходів підбадьорилась.
В Україні почались теракти.
За двадцять років страшна і жахлива служба зловила лише одного попа з гранатою під синагогою, аж тут раптом діти колгоспниць і доярок почали отримувати серії гучних вибухів та конспіративні мережі різних салоїдних алькаїд.
Вдуматись, двадцять років у країні не було ніякого тероризму, а тут почалось.
До чого це?
Єдине джерело оцінки діяльності розвідки, навіть лже-контррозвідки та політичної поліції, якою є «СБУ», це її успішність.
Російська розвідка успішно вербує агентуру, з самою СБУ включно. Молдавська успішно перевозить героїн у ЄС, та амфетаміни у Східну Європу, пригодовуючи грошенятами свою псевдорумунську еліту. Білоруське КДБ тримає у їжачих рукавицях яйця місцевої опозиції. Грузинські спецслужби реально розкривають військові заколоти, змови опозиційних політиків з іноземними розвідками та спроби різних «ізраїльських бізнесменів» корумпувати грузинських чиновників.
На фоні всього цього, завжди виникало питання: а навіщо нам СБУ?
Кожен ранок Саакашвілі починає з донесень про що шепотілась проросійська агентура під ковдрою вночі. Кожен ранок Янукович починає з питань Путіна: «а якого хуя ти там шепотів під ковдрою вночі?».
Зорганізовану злочинність повністю покриває ОБОЗ.
Економічний дерибан – ОБЕЗ.
Тут МВС обійдеться без шмаркатих штирліців.
Ні розвідки, ні боротьби з оргзлочинністю, ні економічної розвідки СБУ не чинить.
Виникає питання, а нахєра платнику податків утримувати цю шайку дєрєвєнскіх гомиків?
І тут на сцену витягають «Патріот України» з цілим сифоном для води обмотаним скотчем.
Есбеушники, ви що, єбанулись?
Займіться справами невдахи.
Упіймайте хоч одного шпигуна.
Запишить хоч одну розмову Турчинова з російським послом.
Да блядь, уйобки, зробіть хоч щось корисне у своєму нікчемному житті.
А від «Патріота України» – руки геть! [link].
::топ-блог::
