Поясніть мені Любі Друзі, як дії направлені на підвищення обороноздатності країни, суперечать можливому вступу до НАТО? Втупимо ми, чи не вступимо, але сильними бути потрібно. Я не буду пояснювати весь «горизонт подій», які можуть відбутись поза залежності чи в НАТО ми, чи ні. Це просто відволіче думки у русло гадання на кавовій гущі. Мене цікавить одне просте питання, чому можливий втуп до НАТО сприймається його адептами не як додаткова міра щодо захисту України, а як АЛЬТЕРНАТИВА ЗМІЦНЕННЮ УКРАЇНСЬКИХ ЗБРОЙНИХ СИЛ?
Друга думка, яку я хочу донести, так це практично офіційно визнану тезу, що грузинська армія реформувалась неправильно. І справа тут не у тому, що з чотирьох бригад грузинської армії одна була в Іраку, ще одна готувалась до відправки у Ірак, а в інших двох кіт не валявся, а у тому що грузинська армія «реформувалась» під «війну з терором» т.ч. під виконання поліцейських завдань. Якщо вам це невідомо, то поліцейський відрізняється від солдата тим, що поліцейський не стикається з танками які слід нищити, не бачить у очі літаки які слід збивати, і взагалі нічого не знає про діючі армії та яким чином дезорганізовують та нищать. Найбільше з чим стикається поліцейський – це велике, добре озброєне та організоване ОГП по-типу тіє-ж «Хезболи», об яке (по секрету) поліцейський часто-густо «ламає зуби».
Найнеприємніше в цій історії, що принаймні до «кавказької кризи» вступ у НАТО прив’язувався до «реформ», що полягали саме у перетворенні потенційних членів на цю поліцію. Грузини з характерним для них максималізмом почали активно здійснювати ці реформи, і досягли значних результатів. Грузинський SWAT класно, професійно і швидко викурив й заарештував самозваних «миротворців», «замочив» карликовий осетинський «Талібан» та спокійно вигнав всіх цих путінських північно-кавказьких «добровольців». Але варто було поліцейським силам зіткнутись з яким-ніяким, але працюючим військовими механізмом і розстановка сил змінилась…
А тепер уявімо собі ситуацію, що приблизно за тиждень до виступу недовмираючого за гельманом Зінченка, Україні дійсно надають ПДЧ. План цей розрахований на п’ять років, таким чином зараз ми реалізовуємо його вже три. Більш того, ми проявляємо неймовірну прить у «поліцеїзації» власного війська, і 08.08.08 все так-же відмінно опиняємося у становищі «гівна в ополонці» до тогож маючи цілих два МВС і жодного МО.
Знаєте, що я скажу про такий ПДЧ? Такий ПДЧ є «рожевою мрією» для Росії. Тому коли я чую щось з кшталту «Україна має розробити свій ПДЧ і має почати його виконувати», я напружуюсь. Який саме ПДЧ? ПДЧ огірка у кобурі? ПДЧ військових складів які з підозрілою систематичністю «загоряються» коли в Україні починають говорити про військові приготування? ПДЧ демілітаризації, конверсії та роззброєння? Так, ми небезпечні самі для себе. Ідіоти взагалі небезпечні істоти. І для себе також. ЩЕ:
Цікаво, це тільки у мене склалось враження що поведінка «умовного Заходу» дуже схожа на поведінку жінки, що давно і систематично «динамить» довірливого кавалера? Нам постійно і зневажливо демонструють, що Україна другосортна держава, а самі українці є європейцями сумнівної якості, але варто хоч комусь з українських лідерів, хоч натякнути що Україні не потрібні ЄС і НАТО, як в Брюсселі починається істерика…
Не дивлячись на розповсюджену оману, новомодний нині паркур, є насправді лише пізньою копією традиційної української розваги – лемінгуру. На відміну від свого західного аналогу, лемінгур є породженням не праздності або нудьги, а глибоко ідеологічним дійством, вигаданим свободолюбивим українським народом, як певний прояв несприйняття окупаційного антинародного режиму.
Лемінгур є не просто формою соціального протесту, а основою світогляду українців, проявом їх ментальної максими, центром народної душі, чиїи духом глибоко просякнута вся традиційна творчість та національне мистецтво.
Щоб пояснити зміст цього глибоко народного явища, слід з початку розповісти в чім саме полягає концепція лемінгуру.
Лемінгур, на відміну від паркуру, має чіткі місця де ним слід займатись. Цими місцями є автодороги загального користування. При цьому найбільш сприятливими місцями для зайняття лемінгуром є ділянки автотрас, що розташовані поряд з підземними та надземними переходами, різні напрями руху на яких, антинародний окупаційний режим вже сімнадцять років огороджує парканами та відбійниками різної висоти, тим самим грубо порушуючи право на вільне пересування свободолюбивого українського народу та невід’ємну вольність його, псувати бампери автомобілів, що належать іншим представниками нашої непокірної нації.
Процедура здійснення трюку в лемінгурі, полягає у тому, щоб підійшовши до краю тротуару автодороги загального користування, здійснити швидкий і непомітний для водіїв ривок через три смуги руху до перешкоди, подолати її, після чого перебігти залишок дороги.
Не дивлячись на зовнішню схожість з паркуром, лемінгур є набагато більш складною дисципліною, адже спортсмен здійснює свої трюки з КРАВЧУЧКОЮ, а наймайстерніші ентузіасти – зі свіжекупленим на «обойному» ринку унітазом.
Особливим видом лемінгуру є «лемінгур велосипедний», що полягає у тому, щоб придбавши собі цю тщідушну конструкцію, без знання правил дорожнього руху і (бажано) у нетверезому стані, швидко крутячи педалі здійснити маршбросок до найближчого моргу.
Маємо помітити, що українські водії не залишили без уваги повальне захоплення лемінгуром свободолюбивим багатостраждальним непокірним українськім народом. Саме тому вони встановлюють на свої позашляховики приладдя вигадане австралійськими фермерами (це такі буржуйські колгоспники) для захисту своїх сталевих коней від несподівано вистрибаючих з савани кенгуру.
Хоча таке пристосування й додає певного спортивного азарту прихильникам лемінгуру, але все ж дещо розчаровує їх, оскільки основна мета витівки – ціною власного життя надати роботу рихтувалькам автомайстерень, стає все менш і менш досяжною…
У Києві є чимало місць де ви можете випробувати себе у цьому виді спорту, це (серед іншого) лінії швидкісного трамваю, багаточисельні місця збору лемінгурістів біля центрального жд-вокзалу та (звичайно) неймовірна кількість ділянок на окружній київській автотрасі (особливо біля борщагівки).
Справжньої Меккою для прихильників лемінгуру, є надземний перехід біля смт Чабани, на Києво-Одеській трасі.
На останок помітимо, що майданчики для зайнять лемінгуром ви можете знайти і у своєму місті. Ентузіасти виділяють їх спеціальними знаками – прилаштованими до найближчих дерев і стовпів ВІНКАМИ. Бажаємо вам успіху в вашому знайомстві з світом лемінгуру і ще раз повторимо девіз спортсменів – «ЖИЗНЬ – ХУЙНЯ, СМЕРТЬ БАМПЕРАМ!».
Друга хвиля самі-знаєте-чого. Самопочуття неймовірно класне, чи то тому-що здійснив сеє, чи то дякуючи тому, що ходжу у відритих білих туфлях на босу ногу (раніше не дозволяв собі такого плебейства).
А ще, з подивом переконався що я доволі фартовий сучий син. Тільки я можу купити землю, а потім з подивом знайти на ній винний погребок чия вартість (як споруди) у п’ять разів більша за ціну що я віддав за землю взагалі. Згадується концепція «баблонафтики» Пєлєвіна.
Врубив зомбоящик, натрапив на НТН, в чергове побачив якийсь документальний серіал про УНР від 1+1, виробництва (здається) студії «терикон». Це піздєц Любі Друзі, ніяк інакше як «ідеологічний СНІД» я це назвати не можу. І справа навіть не у кількості брехні, а у тому що удар наноситься в саму основу – у механізми самозахисту суспільства, у його «колективний егоїзм». Найогидніше – все це українською мовою з інтонаціями аля Мошонка (та що з косою). Вже на третьому телеканалі натрапив. Висновки невтішні. ЩЕ:
До-речі, любі байкотувальники російських товарів у підтримку Грузії:
1. Акції «не купуй російське» відбуваються з такою регулярністю, що вже час назвати це «ембарго». Бойкоти все ідуть і ідуть, а говно-»балтика» (рідкісна сеча) все-ще рекламується на тіві.
2. Ви помічали ДЕЯКИЙ абсурд у ситуації, коли ви бачите заклик не користуватись російським на по-факту РОСІЙСЬКОМУ сервісі LiveJournal.com? Чи можливо це тільки у мене якесь особливо загострене відчуття побутової ідіотії? Не хочете почати з того, що заведете собі який-ніякий, але стенделончик? ЩЕЕ:
За замовчуванням заборонив коментарі у ЖЖ у налаштуваннях Вордперсс. Провів першу хвилю френдоциту. Жижечку згортаю. Не з «бойкотних» міркувань, просто зараз це рідкісна параша
Цікаво, чому це тільки я помічаю що різноманітні критики військових парадів одночасно є:
1. Противниками збільшення витрат на оборону.
2. Ретрансляторами сигналів російської пропаганди.
3. Противниками ядерної зброї.
На затравку, не дивлячись на доволі смішні українські міфи, змістом загадкової «інформаційної війни» є не «перебріхування один одного у медіа» як таке, а АКТИВНИЙ ВПЛИВ НА СВІДОМІСТЬ МОЖНОВЛАДЦІВ ТА НАСЕЛЕННЯ ВОРОГА, З МЕТОЮ ПОДАВИТИ ЇХНЮ ЗДАТНІСТЬ РАЦІОНАЛЬНО СПРИЙМАТИ СИТУАЦІЮ, ОБ’ЄКТИВНО ОЦІНЮВАТИ ОБСТАВИНИ, ПРИЙМАТИ АДЕКВАТНІ РІШЕННЯ ТА МЕТОДИЧНО І ПОСЛІДОВНО ЇХ РЕАЛІЗОВУВАТИ.
Одним з головних механізмів досягнення цього, є знищення шляхом дискредитації найголовніших органів та інституцій державної влади, а при підготовці військового втручання – збройних сил ворога.
При цьому слід чітко розуміти, що 90% розповсюджувачів таких сигналів є несвідомими виконавцями, а однією з основних цілей відповідної роботи, є стимулювання в масах населення специфічної реакції на небезпеку у вигляді виключення з поведінкової тріади «бий/біжи/зачаїсь» безпосередньо реакції БИЙ. При цьому диверсія є вдалою, якщо в результаті відповідних дій більша частина громадян і можновладців піддалась ПАНІЦІ у своїй АКТИВНІЙ (втеча, розповсюдження пораженства, колаборація) або ПАСИВНІЙ (затаювання, мовчання, вичікування) формі.
Головним методом самозахисту від таких впливів є ЛОКАЛІЗАЦІЯ ДЖЕРЕЛ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ВІДПОВІДНИХ НАСТРОЇВ.
Аналізуючи конкретний епізод грузино-російської війни, слід починати не з 08.08.08, а з трьох подій які абсолютно невірно витлумачили в Україні. А події ці наступні:
1. Вихід Росії з договору про звичайні озброєння у Європі і концентрацію на Кавказі значного обсягу живої сили і військової техніки.
2. Вихід Росії з договорів що стосувались контактів з бунтівними регіонами Грузії.
3. Підготовка шляхів до переброски у Грузію військових вантажів (знаменита «гуманітарна залізнична рота»).
В принципі, цього цілком достатньо для того щоб визначити системність дій Росії по підготовці війни, і почати аналізувати розроблений ними сценарії.
Яким був цей план?
Загалом, план складався з трьох етапів.
Перший етап: Розкрутка за кордоном альтернативного лідера Грузії.
Другий етап: Дискредитація режиму Саакашвілі за кордоном, нав’язування йому іміджу імпульсивного лідера та створення сумнівів у його демократичності.
Третій етап: безпосередньо військова кампанія.
При цьому, на першому етапі: За допомогою Франції був розкручений у світових медіа екс-соратник Саакашвілі – Окруашвілі.
На другому етапі в Грузію були повернуті певні персонажі і була влаштована акція протесту, де в зв’язку з популярністю Саакашвілі та малочисельністю акцій основним фактором були не демонстранти як такі, а відверто злочинні дії засланих фігурантів, що викликало адекватну реакцію Саакашвілі, після чого у світових медіа були розкручені відповідні тези.
На третьому етапі Росія підготувала три ешелони вторгнення до Грузії і здійснила напад.
Перший ешелон: т.з. «Миротвоці» та бандформування регіонів Грузії.
Другий ешелон: Створенні та підтягнуті до кордонів з Грузією бандформування північного Кавказу Росії.
Третій ешелон: Безпосередньо армія РФ.
Виходячи з вищезгаданого, можна відновити запланований сценарій військового втручання.
1. Осетинські бандформування починають провокації, обстріл грузинських сел, геноцид грузин, інші тяжкі злочини. Грузія звертається з проханням навести порядок. Російські миротворці повідомляють, що ситуацію не контролюють чим фактично звертаються за допомогою. Грузини заходять на свої позиції, тим самим збільшуючи сумісний миротворчий контингент своїми додатковими силами.
2. Масова істерія в медіа, крики про геноцид, знищений Цхінвалі, етц. «Контрнаступ осетин». Зачистка всієї південної Осетії від грузинів.
3. Входження у війну абхазьких бандформуваннь, зайняття ними верхньої Абхазії.
4. Прибуття в регіон другого ешелону російського нападу, просування бандформувань вглиб Грузії. Можливо зайняття бандформування Тбілісі. Масові злочини, етнічні чистки.
5. Миротворча операція Росії по порятунку Грузії. Вхід у Грузію третього ешелону російського нападу, демонстративне, для картинки «встановлення порядку». Росіяни на білому коні входять в Тбілісі. Баби, квіти, танки. В Грузії встановлюють маріонетковий режим, можливо під керівництвом того ж Окруашвілі. Югославський сценарій для Грузії.
Мене навіть тішить, що медіа-сюжет ОРТ-РТР останніх 5-17 років під назвою «невизнана республіка Південна Осетія», припинив своє існування за менш ніж за одну добу… ЩЕ:
А завтра, а завтра, а завтра… Медведєв отримає імпічмент. Або скаже «я устал, я ухожу». Чим не варіант?
Або РФ нападе і МакКейн стане президентом. Слава ВашингтонськомуОбкому™! Ні… українські танки візьмуть Москву. Вєлікій Аншлюс Грядьот! ЩЕЕ:
А поки ви обговорюєте всяку хуйню, мешканець Нью-Йорку зізнався у вбивстві в обмін на піццу. Сподіваюсь за борщ з пампушками, москалі будуть вбивати масово.
ЩЕ:
Ну вже ці смішні провінційні картелі, зі своїми монопольними змовами сімнадцятого століття… Ось поясніть мені «логіку» цих дегенератів, яким чином вони можуть втручатись у обмін правами вимоги між фізичними особами? Чи може вони заборонять мені давати гроші у борг? Або здійснювати консультації щодо таких правочинів?
Національний банк цієї держави колись усвідомить, що він є органом з відповідними повноваженнями (дуже обмеженими повноваженнями) виходити за рамки яких він не має права? ЩЕЕ:
Хроніки периферійного капіталізму. Конституція України (на сайті ВР) містить 132 573 знаків, з них правам, свободами і обов’язкам присвячено 28 885 знаків. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» містить 74 966 знаків. Що у нас дій більше ліцензується, ніж гарантується державою, я вже зрозумів, але ще є «недоопрацювання» – закон про ліцензування все ще не переріс конституцію (за знаками). Тому шановна бидлоеліта, треба засучити рукава, підтягнути нарукавники, поправити антигеморойні подушки і почати працювати. Всього 57 607 знаків не вистачає! Більша частина шляху вже пройдена.
Ну а далі… «догонєм і пєрєгонім» Цивільний Кодекс! Стоп… а чому тільки він? Наша заповітна мета: видання Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» мають випередити за товщиною обидва Завіти, Коран та «Мага-Віру» разом узяті! Щодо останнього це жорстоко, я знаю, але туди все йде…
Як повідомив Держкомстат – третина українського ВВП у тіні.
Як сказали журнали Кореспондент і Профіль, ще третина належить Ахмєтову.
Як остаточно прояснив ситуацію Азаров – остання третина перерозподіляється через бюджет.
Жити в Україні просто, щоб дізнатись з ким маєш справу достатньо задати два питання:
1. Ти їси з рук Ріната?
2. Ти пилиш бюджетне лаве?
Якщо відповіді «Ні» і «Ні», то перед тобою людина чесна, перед тобою твій брат – злочинець.
Продивився новини, розізлився, захотів написати щось пафосне, написав. Потім прочитав, подумав і забив. Ібо це все без змісту. Тому просто «обрадую» вас:
Юлечка знову нарощує акцизи, і хоче ввести свою форму марки. Хто пам’ятає культову аферу з СП «Голографія» в народі відому як «ПідробкаНеможлива™»? Ось Йуля теж вирішила собі бабельця підзаробити. «П’ятий Канал» тим часом, чіпляє до сюжету лобістський трайлер від ассоціації «СОВАТ», що вже котрий рік пищить аж мріє про повернення сумновідомого «індикативу» [link]. Хто не в курсі що за слово, перекладу: ці срані вилупки хочуть знову ставити МІНІМАЛЬНІ роздрібні ціни на товари. Досвід періоду максимальної тінізації ринку, подається як засіб детінізації у випадку збільшення акцизних зборів.
Чергова срана асоціація компаній сраних страхувальників, проштовхує черговий «приватизований податок» aka «фонд обов’язкового страхування». Так, виродки які під видом «обов’язкового страхування автоцивільної відповідальності» примусили вас платити їм бабки за ваш же автомобіль, тепер хочуть дерти з вас лаве тільки за те, що ви існуєте. Оборутка має ім’я «Обов’язкове медичне страхування» [link]. Знаєте, як це зветься насправді? «Подушний налог». «Подать» Любі Друзі, стара-добра холопська подать.
Особисто я вже давно прийшов до висновку, що сучасні громадяни «ліберальних держав» реально мають набагато менше прав, ніж середньовічний кріпосний. В цьому бачиться певна збочена справедливість.
Нарешті в Україні зупинена диверсія супроти вітчизняної макової промисловості [link]. Ось і правильно, ібо мак – наше всьо. Скільки пісень, дум, частушек та прібауток присвятив український нарід цьому істоно національному продукту! Адже ще Тарас Григорович Шевченко… словом, як послідовний прихильник заборони всього і завжди, я тільки вітаю цей крок української влади. Ні «ширці» у парламенті, дайош ширку (без лапок) у маси! А з ширки на герич. А з розповсюдженням героїнізму, глядіш і «метадонову програму» проб’ють «громадські активісти» aka «борці з трамом». Молодці, якби від цієї повноводної річки і мені відвести собі малесенький такий струмочок?
Цікаво, чому це тільки я помічаю, що такими речами як корь можна легко і без наслідків перехворіти в дитинстві, а потім все життя мати імунітет проти неї? Цікаво, чому це тільки я помічаю, що штучна імунізація з часом втрачає силу, тому доводиться імунізувати заново? Цікаво, чому це я помічаю, що хвороби по-типу свинки, корі, краснухи, вітрянки найважче проходять саме у дорослому віці? Особливо якщо 16 років єбошити імунну систему різними вірусами та подібними шматками чужорідного ДНК. Цікаво, чому це тільки я помічаю, що та сама «епідемія корі» (атипової до-речі) серед підлітків, була наслідком планового (за віком) припинення ревакцинації відповідного покоління, в той час як відсутність вакцинації взагалі-б не викликала необхідність її повторення? Перехворів і все.
Але ми не такі, ми нація ідіотів, що створила ціле покоління вакцино-залежних. Ми будемо видавати накази, розйобувати наші імунні системи, регулярно мати старанно-приховані епідемії хвороб якими страждають тільки ховрашки, і постійно підвищувати вікову планку щодо «обов’язкової ревакцинації». Ну і звичайно колотись ширкою, з новеньких імпортних шприців. І мати один з найнижчих коефіцієнтів фертильності самки в Європі. Нація-самогубець. Нація-ідіот. Нація-кастрат. ЩЕ:
Щодо нігерів-бюрократів ВООЗ – «бітесь данайців, що дари приносять». ЩЕЕ:
Δяκγю βςίμ χτο μεнε πίαρυβ, β τεμί προ «ΟΥΗ-ΥΠΑ». Я τακ ί нε зροзγμίβ, ψο ταμ βί∂δγλοςь ян∂εκς-τοπομ. Ян∂εκς βзαгαλί нα μοю нεςκρομнγ πεςοнγ μγτнο ρεαгγє.
Скажу чесно, в зв’язку з неухильно крокуючою до нас Жопою (з великої «Ж»), майже не слідкую за подіями поза межами метрополії. Відкрию навіть більший секрет: маю один з найсильніших «семантичних овердозів» за останні роки, або попросту кажучи – ніхуйове перенасичення текстами. Але ось ця новина [link] трохи розсмішила. Хто не в курсі, там про велике і страшне сумісне відкриття «ФСБ» та «МИД» т.з. «Російської Федерції». Про «ОУН-УПА» попросту кажучи. Вставлю свої п’ять.
I. Перша інформація нашим історикам – майже нічого відкривати вже не треба. Як підказав недавно gurvinyk ФСБ здуру все давно відкрило. Ключові слова «Исторические чтения на лубянке», 1994 рік та «Разложение». Документ, по кешам, ще недавно був відкритий для публічного доступу на самому сайті ФСБ, але в останнє коли дивився – був прихований за якимось смішним механізмом фільтрації в розділі «музей». Механізм, до-речі, по моїм прикидам традиційно для нєфтєбаксових чукч північних братів наших молодших – зроблений криворуко, через якийсь шлюз-псевдопапку яка лінкує нормальний доступ з авторизацією. Зовні все виглядає доволі ломабельне, сам документ навіть в ЖЖ бігав. Там багато чого цікаво, включно з використанням «червоними» добродіями «колабораціоністських угрупувань» німців у залякуванні українського населення. Хто не в курсі, «колабораціоністи» формувались в основному з дивізій «першої хвилі» РККА, які товариш Сталін найбездарніше просрав у «котлах». Кому цікава тема геноциду – в чималій частині, дивізії «першої хвилі» формувались саме в Україні. Т.ч. «червоноармійці» з РККА займались каральними операціями від імені УПА по завданню НКВД.
II. Те що кинув у маси російській МЗС [link] (обережно, сайт страждає на агресивне любознавство щодо вашого прівасі), навело мене на думку, що Страшні Бандерівські Хакери взламали сайт Міністерства Закордонних Справ Російської Федерації. Ібо більш ганебного визнаних фактів і вигадати важко. Бігле ознайомлення з цитатками (на інше мого «семантичного передозування» не вистачає) показало, що якщо відкинути всі перекази з чужих слів, то українська позиція визнається на всі 100%. Злите все, починаючи від упівців що «не воювали з німцями» (документи кажуть про переговори щодо встановлення перемир’я після фактичної поразки Вермахту, і т.ч. визнають цим наявність у тей момент війни між нацистами і УПА) до типової байки ОУН(б) щодо самого терміну «ОУН-УПА», про що буде далі.
III. Якщо відкинути конспірологічну версію щодо «хакерів банкової» з ч. I, то виходить що є два варіанти…
ФСБ найганебніше купилось на опергру СБУ в інформаційній війні
«Федеральная Служба Безопасности Российской Федерации» є не більш ніж підрозділом Служби Безпеки України
Ібо ці «історичні сенсації», це та сама вдова що висікла сама себе.
Ігрища СБУ з «розсекречуванням» давно відомих документів, отримали «симетричну» відповідь. Настільки «симетричну», що цілком відповідає лінії СБУ і підтверджує українську позицію. «Зверніть увагу – добровільно і з піснею».
IV. Дивлячись на вказану сенсацію, випадково запідозрив що «медведівська» Росія є куди більш проукраїнською ніж «путінська», настільки проукраїнською, що аж починаєш вірити у чутки щодо родичання певних українських екс-можновладців з президентом РФ. «Медведєв – агент впливу СБУ», як звучить? А Путін тоді хто, намісник Києва на вєлікоросії? Більше 17 років впертого повторення одної мантри «суверенною Росією», більше 50 років мантри від «загальнорадянської» пропаганди, і все перекреслено одним файликом на сайті. Молодці. Медведчук у нас тепер не «агент Соколов», він тепер «агент Беркутенко».
V.Міф про «ОУН-УПА». Завжди дивував сам термін, хоча б з тієї причини, що на момент «створення УПА» ОУН як структури не існувало. Існували дві партії: ОУН(м) та ОУН(б). Різниця приблизна таж, що між «меншовиками» та «більшовиками» комуністів. Далі, саме УПА існує в літературі у формі «УПА» та «УПА Бульби-Боровця». Крім нього, зустрічав натяки на якусь міфічну армійську структуру УНРади (Української Національної Ради), що була створена у Києві при підтримці «Уряду Української Народної Республіки в Екзилі», але яка не дорівнює самому «уряду УНР у вигнанні» більш того, не дорівнює структурі Хліборобів-Державників, що не дивлячись на всі чистки успішно існувала у центральній та північній Україні. Більш того, існує щось з кшталту міністру оборони УНР (чи з додатком «ада», чи без – ваша справа) Капустяньський, в обход якого і створюється УПА на основі козацьких організацій «хліборобів», які не записуючись у сили німецької «самооборони населення» беруть поліційну владу на місцях. Про ОУН тут можна говорити у двох контекстах:
нахабний «східний рейд» ОУН(м), що був рейдом і в сучасному змісті, ібо закінчився захопленням приміщення, яке вже облюбувало собі Гестапо. Рейд сей отримав завершення у Бабьєму Яру, де всі «рейдери» були успішно розстріляні.
оголошення «захоплення контролю над УПА» зі сторони ОУН(б), що було, зважаючи на специфіку партизанської війни, чистим понтом (про що далі). Фраза «захоплення» використана не випадково, ібо тут теж смердить рейдерством, але вже ідеологічно (Д. Донцовим) виправданим. Саме так це подавалась представниками ОУН(б) на переговорах з ОУН(м) під час їхніх «об’єднавчих» потуг.
Листи, комюніке, протоколи і подібна бухгалтерія, люб’язно збережені в архівах діяспори та відтворенні у мемуарах (я ловив у книзі «УНРада», видавництво «КМ-Академія», по-пам’яті автора Зенона Косідовського).
До-речі, ці потуги є дуже яскравими з точки зору «чомумивжпєвєдєнья» [link], ібо народили куєву хучу нових структур, які не були ні ОУН, ні ОУН(м), ні ОУН(б), ні Бульбо-Боровцем, ні Хліборобами-Державниками, ні УНРадою, ні «Урядом УНР в екзилі», ні УПА і взагалі ні рибою, ні м’ясом. Ви вже здогадались? Виникнення нових структур не припинило існування перелічених.
Загалом, для себе я вибудував наступну робочу гіпотезу щодо виникнення УПА:
1. Поразка Карпатської України під ударом польської частини Польсько-Німецького Альянсу, формування розвідувально-диверсійних батальйонів Абверу з залишків армії Карпатської України.
2. Сумісний розділ Польщі «радами» та «рейхом». Сумісний продавлення супротиву місцевого населення (з українським включно).
3. Початок війни між радами та рейхом, використання рейхом батальйонів з залишків армії Карпатської України та українського населення з зони окупації рад (ймовірно такі ж загони створювались РККА з українського населення зони окупації Вермахту).
4. Розгром дивізій першої хвилі, втеча РККА до Москви, наступ рейху, формування дивізій (каральних загонів) з полонених бійців РККА (з українцями включно).
5. Перехід Вермахту у залісся. «Вакуум влади» в Україні. а. Активізація партій що перебували на конспіративному становищі у північній, східній, та південній Україні (з Кримом, Курщиною та Кубанню включно). Самовиникнення осередків правопорядку в цих колах, б. паралельне створення сил «самооборони» політичною поліцією рейху зі старого партактиву комуністів.
6. Заколот ОУН(б), проголошення УССД, делегалізація рейхом загонів п.1, 2. Розстріли партактиву ОУН(б), перехід ОУН(б) на конспіративне становище.
7. «Рейд» сил з п. 3 на схід, спроба захоплення влади, несмілива спроба ОУН(м) створення держави на основі УНРади.
8. В обхід «Уряду УНР в екзилі» та УНРади створення «Української Повстанської Армії» шляхом централізації загонів з п. 5.а. «УПА Бульби-Боровця» aka «Поліської Січі».
9. Поразка Вермахту під Москвою, дезертирство загонів 4 та 5.б., заброс інструкторів-диверсантів РККА у тил Вермахту, створення червоних польських та червоних українських загонів на окупованих рейхом українських територіях.
10. «Суча війна» між колабораціоністсько-черовним українським, колабораціністсько-коричневим українським, колабораціоністсько-черовним польским , колабораціністсько-коричневим польськими підпіллями, українськими-національними та польсько-національними партизанами, каральними загонами рад та вермахту. Доходило до ідіотизму, пакти про ненапад між «каральниками» рад, рейху, червонопольськими партизанами та коричневоукраїнськими партизанами проти національноукраїнського, національнопольского і червоноукраїнського підпілля. Інтимний момент: «червоні» каральники свідомо нищили «червоних» партизан. Додайте у цю формулу звичайну армію, і ви зрозумієте що це був за хаос. Піхотний офіцер замовляв свого політрука «бендерівцям», в обмін на зачистку території від червоних партизан (які теж були гемороєм для офіцера). Так Любі Друзі, це війна, на ній тільки в книжках красиві танчики рівними рядами ширяють за обрій організованими колонами на зустріч ворогу. В реальному житті солдат молиться щоб суки з його власної авіації не відбомбились на його сраний окоп, ібо летіти на завдання стрьомно до охуєнія.
11. Оголошення про «захоплення контролю на УПА» зі сторони ОУН(б), чистосердечна віра у це від всіх інших структур, в зв’язку з відсутністю контакту з їхніми емісарами(які по-секрету, теж поштучно рахувались).
12. Робота ОУН(б) в якості ПіаР-організації, що перетворювала багаточисленні акти насилля у видимість системної війни. Створення ОУН(б) ілюзії структури, у тому військовому хаосі, що відбувався та театрі військових дій. Практично, ОУН(б) був створений чистий симукляр «ОУН-УПА», що існував виключно в континуумі протопостмодернових сублімацій і був на 99% чистою містифікацією. «ОУН-УПА» це «Аль-Каїда» Другої Світової Війни.
13. а. Підхоплення радами міфу про «ОУН-УПА» в якості нових «ворогів народу». Списування на їхні диверсії всього, що було насправді халатністю і некомпетентністю. б. Увірування у міф про ОУН-УПА німцями. «Переговори» з ОУН(б) та «співробітництво» з «ОУН-УПА».
14. Розгром рейху. Користування міфом про «ОУН-УПА» будь-ким, хто хотів з’єбатись з країни рад і боявся що його повернуть назад «союзники по антигітлерівській коаліції». Післявоєнний хаос, мародерство, грабунки, етц в Україні. Списування на «ОУН-УПА» всієї шкідницької діяльності самих «гвинтиків» радянської системи («хто вкрав картини з берлінського музею? бендерівці!», «яка сука увела ешелон цементу? бендерівці»). Туди ж віднесіть цілком природнє бажання помститись ворогу, що подавалась як супер-спец-операція по «дискредитації» (угу, ті самі документи, яких не дочекаються наші сторики).
15. Спад анархії в Україні, зміна влади у Союзі РСР (усунення Сталіна), повернення Україні Криму. У виду відсутності медіа-приводів, оголошення ОУН(б) про перехід «ОУН-УПА» на «конспіративну роботу». Довга і героїчна боротьба доблесних чекістів з «бендерівцями», яких до самого розвалу «совку» берегли як зіницю ока, і навіть відправляли на табори у Бессарабську Автономію УРСР. Чому? Ібо немає нічого кращого для чекістської статистики, коли така починає шкутильгати, ніж вчасно «розкритий» бендерівець. Деяких примудрялись «розкривати» та відправляти у Молдову по 2-3 рази.
А тепер питання Любі Друзі, ви дивуєтесь що срані 60-літні «ветерани великої вітчизняної війни» і чортові активні дідки у мутних картузах, так посилено не хочуть миритися? Та вони вже пів століття хліб на цьому роблять!
На момент написання цієї статті оброблено 1017 з 1026 дільниць, тому почну хвілосовсько. Основна різниця між розумною людиною і дурнем – вміння визнавати свою неправоту. Тому почну так: френду з команди Черновецького кажу – я був не правий. Хлопці, ви виявились набагато кращі ніж я вважав. Вам вдалось все, починаючи від роботи на неявку, об яку спіткнулись як наші у 2006, так і регіони у 2007, і закінчуючи використанням бойових неадекватів для медіа-війни. Тільки останній дебіл вигадає зайнятись промисловим альпінізмом з політичною метою і не зарубить сеє під час аналізу результатів брейнсторму, а реально здійснить. Не знаю як ви контролювали цих дегенератів, але ви це змогли. Окремо відмічу використання Казбека: цей чувак традиційно партачив всю кампанію, але вам вдалось причавити його провали і зробити сеє чудо ефективним. Аплодую. Я готовий мити підлогу у ваших штабах я вас знищу, але спочатку вигадаю коли, навіщо і як я це зроблю. А тепер, виконавши сеє ритуальне дійсно приступаємо до аналізи.
На момент написання (1017 з 1026) ми мали наступні результати:
У аналізі я користувався співвідношенням київрада/мерство як графами, і дивився на їхні співвідношення, що у пості розкривати не буду. Ітого: а. Лузери кампанії:
1. Блок Юлії Тимошенко. «Турчинов це я», «Турчинов це наша команда», «Наша команда це я». Всі ці фрази мають цілком конкретний копірайт. Результат у Києві на виборах 2008 – 19,13%, на виборах 2007 – 46.18%, результат на Виборах 2006 – 39.22%, результат на виборах 2002 – 12.83%. Це повернення у 2002 і скоро буде повернення у 1998.
Рівень «підрахуя» у 2008 – 6-8%. Ресурси задіяні на виборах у три рази більші ніж у всіх інших політсил разом узятих. Кількість палаток – у два рази більша ніж у всіх інших політсил разом узятих, і у п’ять разів більша ніж у конкурента, що найбільше користувався наметами. Кількість використаної поліграфії – десь посередині між 2-3 рази більша ніж у всіх конкурентів разом узятих. За технологією Путіна-Медведєва здійснена 100% перекачка рейтингу Тимошенко до Турчинова.
Теж (по разам) відносно бігбордів. Теж відносно людей. Теж відносно підкупу. Кількість провокацій – біля 24 разів більша ніж у всіх конкурентів разом узятих. Використання адмінресурсу Кабінету Міністрів та МВС. Сконцентровані всі ресурси з усієї України. Задіяні всі термоядерні штучки включно з абсурдними звинуваченнями у сторону Ющенко та «опозиційним кабінетом міністрів». Повний арсенал Медведчука.
Результат: після винесення за душки фальсифікацій від БЮТ, 30% втрати рейтингу. Це ще не Сталінград, але це вже ліси Підмосков’я. З великою долею ймовірності можна казати, що Блок Юлії Тимошенко і сама Юлія Тимошенко-Григян, як політичний феномен – зникають.
2. Лузер №2 – Кличко. Нездатність втримати результат, нездатність ассенізуати підлі штучки голови КМ відносно помічника, заблизький контакт з Юлею, втрата від 20% до 30% голосі виборці.
3. Лузер №3. Юра Луценко. 2,1% і 15.79% це дещо різні цифри? Остання – саме стільки набрав НУНС на вборах-2007. І не треба скидати щось на негарне слово «Наша Україна», це слово принесло на тринадцять відсотків більше, ніж Юґа отримав. Мінімальні оцінки рейтингу Ющенко – 9%, реальні (зараз) 12%, оптимістичні – 16-19% з перспективою посту до 99% у критичні моменти. 12% і 2% це дещо різні цифри? ВО «Свобода»? А який реальний результат вона мала? 4%? 2,1% і 4% це дещо різні цифри?
Це за умов перетворення МВС на філіал сраної «Грані+», це за умов геніального кроку з ударом по єбліщу Черновецькоу, який Юра своїм сраним «майданним калєнком» нейбездарніше злив (читати «просрал»), це за умов багаточисленних подарунків що він мав. Кравченко за умов такого провалу два рази стрельнув собі в голову, в голові Юри я бачу один отвір, і він не є штучним, а дуже навіть навпаки, і цей отвір продовжує кусати руки які його з лайна витягували і не зупиняюсь пиздить. Слабо застрелитись трьома пострілами в голову?
Словом, колись розумні люди емпірично вивели правило – «немає речі більш шкідливої ніж гарні стосунки з Росією». Відносно Юлії Тимошенко, діє щось подібне. Вибори у Києві це діагноз «Народній Самообороні» Жванії-Луценко. Пацієнт вмер, час нести його в морг.
4. Лузер №4 – Горбаль. Найдорожчі агітматеріали, купа роликів, купа буклетів, банери, шмаркачі з прапорами. Цей чувак мені подобається, але звертає увагу явне неспіввідношення між задіяними ресурсами та отриманими результатами, тому в чарті він (і тут) на почесному передостанньому місці.
5. Лузер №5 – ВО «Свобода». Ці хлопці отримали неймовірний результат у Києві – 3,5%-4% і не змогли цей неймовірний результат втримати. Набери вони 2%, 1%, 0,5% і їх би у цьому списку не було. Але альтра-праві що отримують у столиці 4% – це здобуток. Альтраправі що пройобують цей результат – це провал. Висновок: працювати Любі Друзі, працювати. У вас є резерви, і ви можете навчитись втримувати результат.
б. Переможці кампанеії:
1. Черновецький. Ні від цього старого шакала, ні від його левенят ніхто цього не чекав. Все розіграно як по нотах. Я вважаю Черновецького найбездарнішим градоначальником у всій довгій історії Києва, але в плані здатності отримати результат на виборах він зараз переможець.
2. ВО «Свобода». Їх перше місце має місце рівно в тій мірі, в якій їм місце в списку лузерів. Коли стало видно їхній результат – це був шок.
3. Переможець №3 – Катеренчук. У свій час, один жижечний персонаж, багато на нього пизділа. Мол і то у нього не так було у 2004, і інше. Відкрию секрет: вона пропонувала (і від чого відмовились «ющєністи») те, що робили янучари, і що розконцентрувало їхні ресурси по всім єбєнісранським судам, тоді як Крючковский писав закон так, щоб скористатись конфліктом між «приматом конституції» та «приматом спеціальної норми над загальною». Результат ми бачимо – Ющенко президент, і президент він законно(якщо не зажати на школу конституційного права імені Путіна). Роль в розробці сценарію самого Катеренчука – невідома, але саме він є переможцем №3 на виборах у Київраду.
Цікаво, а чи пам’ятає Давид що роблять у Грузії з людьми, які переводять розборки на сім’ю? Нагадайте, що там приписує місцевий «кодекс честі», знищення всіх чоловіків відповідного роду, по п’яте, сьоме чи тринадцяте коліно? Негарно губити коріння, ой не гарно… До-речі, відповідь не забарилась. Поки-що у гламурній варіації.
«Кстаті о птічках», ходять жахливі чутки, що Саакашвілі виграє і парламентські вибори у Грузії. Ось у кого вчитись треба. ЩЕ:
Так і хочеться замутити опитування, тіпа «Чим закінчиться історія зі Жванією?», і варіанти відповіді: 1. Голова відпаде 2. Отримає інфаркт та/або інсульт 3. Буде атакований Бойовими Бджолами Ющенко. ЩЕЕ:
Якщо інформація з другого лінку правдива, то кой-хто з першого лінку, дуже нєвозбранно підкачав собі скілл говністості.
- У своєму спілкуванні з банками та бандитами, я виробив три правила: «ніколи не май справу з банками» та «ніколи не май справи бандитами».
- Це тільки два правила.
- Третє звучить так: «не шукай між ними різниці».
Коля Ч. про особливості Східноєвропейського бізнесу.
Протестував сервіс від ПриватБанку – http://deepmemo.com/. Виявилось це не так просто, ібо уроди крайнє кріворукі з певних технічних причин. В якості теста хотів кинути відому фразу Коломойского, але обломився. Від себе: якщо раніше в Інтернеті лайно називалось «портал», то тепер його звуть «стартап». Зніс плагін та поміняв паролі, не знаю чому, можливо з цієї причини?
Загалом, пріватушка затурбувався «Веб 2.0″, що означає повний 3,14здєц сій сфері. Вони навіть свою блог-платформу запустили.
В будь-якій екосистемі є свої трупарі. Вони харчуються стервом. Якщо є стерв – є трупарі. Якщо поряд крутяться трупарі, значить скоро тут буде стерв. Побачивши трупара подумай: а чи не від тебе смердить смертю?
ЩЕ:
бЛОХі
Сцена: Офіс посередницької компанії. Невеличка каморка з табличкою «Відділ маркетингу і реклами». Три на три метри, три робочих місця. Персонал на перерві.
Учасники:
Я: Молодий, красивий і розумний Похмільний, неголений, з сигаретою за вухом. Гидливо роздивляюсь папери з теки.
Вона: Молода, красива і розумна журфак КДУ. Як у будь-якої ідіотки, вигляд агресивний і цілеспрямований.
Дія перша і остання
Вона: Добрий день молодий чоловіче.
Я (не відволікаючись від паперів): Ну добрий.
Вона: У вас є блог?
Я: Ну є.
Вона: Ви знаєте хто я?
Я: Вельмишановна, не знаю і знати не хочу.
Вона (пафосно): Я начальник піар-відділу!
Я: Це ваші проблеми.
Вона: Ви не зрозуміли (по складам) начальник піар-відділу Я!
Я: Мені вас тепер що, поштою поздоровити?
Вона: Ви нахаба!
Я: Це мої проблеми.
Вона (після довгої паузи): Так у вас є блог?
Я: Кажуть, пам’ять золотої рибки продовжується три секунди. Далі не йде, три секунди і повне обнуління регістрів.
Вона: Шо?
Я: Я вже казав вам про блог.
Вона: Так він у вас є?
Я (починаю злитись): Слушай дєвочко, нє єбі мнє мозгі.
Вона: Шо?
Я: Свободна.
Вона: Ви маєте завести собі блог.
Я: Нахуй мені новий блог?
Вона: У нас це в бюджеті.
Я: Блог?
Вона: Блоги, всі наші співробітники мають відкрити собі блоги. Я начальник піар-відділу.
Я: Успіхів.
Вона: Ви вже знаєте свій логін?
Я: Де?
Вона: У нашому блозі.
Я (перегортаючи сторінку): Зараз здогадаюсь, кожен співробітник має вести свій блог?
Вона: Обов’язково, це наказ директора.
Я: Бугра в ямє?
Вона: Шо?
Я: З обов’язковим числом постів на тиждень?
Вона: Не менше трьох.
Я: А записи зі своїм керівником узгоджувати?
Вона: Звичайно! Я начальник піар-відділу.
Я: Успіхів.
Вона: Шо?
Я: Угу.
Вона: Так ви знаєте свій логін?
Я: Я не «ваш співробітник».
Вона: Шо?
Я: Я – консалтер, фрілансер і сватокумобратер.
Вона: Шо?
Я: Чувак у якого ти смокчеш – мій друг. Усікла дєвочко? Вільна.
Вона: Я начальник піар-відділу!
Я: Молодець, а тепер принеси мені кави.
Сидіти перед комп’ютером, сидіти на канапі, тримати клавіатуру на колінах, ковтати каву з надщербленої кружки.
Твоє життя туфта, твоє майбутнє туфта, твоє минуле, теперішнє, твоє ніколи не здійснене, твоє омріяне, твоє витіснене у підсвідомість, твоє згадане, гадане, набуте, викинуте, викреслене істеричними рухами олівця, роздруковане о десяти екземплярах, надіслане поштою, з накладеною оплатою, з облизаною маркою, з неправильно заповненим індексом, все туфта.
Ти сидиш перед монітором, ти запалюєш сигарету, ти в чергове клацаєш на кнопку чайнику готуючи окріп для нового дозняку кави, ти читаєш ці літери і розумієш – все туфта.
Жити – туфта. Бути – туфта. Існувати, думати, писати, чекати, гомоніти з друзями, йти, – туфта. Твоя хандра.
Так, існує лише твоя хандра. Твоє невимовне відчуття десь в лівому легені, твій біль, десь всередині вдихнутого тютюнового диму, десь затиснуте ребрами, десь посеред білків, жирів, вуглеводнів, кісткових мас, гормонів, послідовностей нуклеїнових кислот, нервових тканин, жил. Твоє стійке бажання встати, твоє стійке бажання знайти револьвер (так, саме револьвер), твоє стійке бажання натиснути на гашетку.
Але ти цього не робиш. Ти відкриваєш notepad. Ти друкуєш і друкуєш літери, виходиш в Internet, заходиш на свій довбаний standalone, натискаєш «Новий пост», переходиш у notepad, тиснеш ctrl-a, тиснеш контрол ctrl-c, повертаєшся на свій довбаний standalone, тиснеш ctrl-v, ставиш галочки, галочки що забороняють коментарі, галочки що дозволяють репостінґ, галочки що забороняють твою хандру, галочки що дозволяють твоє життя, твоє існування, твоє думання, твоє майбутнє, минуле, теперішнє, твоє забуте і не згадане, так, все твоє довбане життя. Ти дописуєш останні літери і тиснеш «відправити». Туфта.
Геніальна у своєму нєвозбранному ідіотизмі жж-спільнота ua_polittechno. Параноїдальне конспіраторство пре з кожного посту. Питання, чим відрізняється зоотехнік від політтехнолога? Відповідь: у зоотехніка має бути вища освіта. ЩЕ:
Жаль що в 2006-му не вийшло, але є гарна новина – курси по політтехнологіям у Києві таки з’являться. Але не в ПТУ як планувалось раніше, а з понтами: офісами, почепленими на дешеві шпалери, збільшеними до розміру плакату, фотками під руку з політиками та великими ламінованими дипломами з багатьма печатками.
Звідки знаю? «Дєньгі нє пахнут», Любі Друзі. Нажаль не смердять. Моя порада – не потрапляйте туди. Повірте, втрачені гроші будуть найменшою вашою проблемою… ЩЕЕ:
Знайомі говномістики дізнались про тотожність мого прівасі та мого індефіті. З’являються на горизонті, грузять, зайобують маячнею про те, що моя «тотемна тварина» – шаблезубий тигр. На магічну формулу «пошлі нахуй» не реагують, скілл «упьоздування подалі» не накачують. Мабуть доведеться почати застосовувати грубу фізичну силу. І хулі мене у все це втягнули? АУУУМ.
Як передає кореспондент УНІАН, про це сьогодні на прес-конференції у Києві повідомив начальник Державного департаменту ДАІ МВС України Сергій КОЛОМІЄЦЬ.
Він зазначив, що такий експеримент вже проводиться у Тернопільській області, де у трьох водіїв вилучено автомобілі та продано їх з аукціону.
За словами С.КОЛОМІЙЦЯ, наразі є взаємопорозуміння із судами, які прийматимуть подібні рішення.
При цьому він зауважив, що аукціони буде проводити держава, а тому оцінка вилученого автомобіля буде дещо меншою, якби транспортний засіб продавав сам власник. Втім, гроші від продажу транспортного засобу повертатимуться його господарю.
Ключові слова Любі Друзі, «вилучення у власника», «взаєморозуміння з судами» та «оцінка менша за…». Чекайте коли за «взаєморозумінням з судами» та «сумою трохи меншою» у вас почнуть вилучати квартири, дачі, а сошки поменше (з ППС) – кишенькові гроші. ОУУУМ. ЩЕЕ:
Нахабність бидлоеліти цієї країни, може зрівнятись тільки з тупістю самого українського бидла. До-речі, Таня (яка мене забанила, але читає) – ПРЄВЄД. Це до нашої розмови, щодо здатності судової системи ухвалювати рішення, коли треба пограбувати громадянина. Якщо ти не свідомий провокатор, то ти просто феєрична ідіотка.
ЩЕЕ:
У всього є свій початок та свій кінець, будь-який шлях починається з маленького кроку, кожне море народжується з однієї краплі і кожна молитва починається з однієї літери. Співпадінь не існує, випадкових загострень також. Заяви мера селища Кучкіно – якогось «Юрія Лужкова», чи заяви якоїсь смішної віце-спікера маріонеткового парламенту «сувєрєннай» вєлікоросії, всі мають свою причину. Кожна істота на вєлікоросії, від т.з. «президента» і т.з. «прем’єра», до останньої заляканої мишки, що заховалась у свою нірку, чують цей звук, але це не стукіт копит вершників апокаліпсису, хоч для кучковських сепаратистів повернення під владу Матері Городів є сим, це є сурми архангела Михаїла, що зривають печатки врат нового недолугого Карфагену, це трембіти, чий голос рушить стіни сего Єрихону, це удари з під землі, що назавжди знищать цей Вавилон.
Це кроки старого хазяїна, кроки одвічного власника великороссії, кроки того, кого сепаратистам ніколи не зупинити. Він повернувся – на коліна зрадники, на вас чекає страшний суд. Вєлікій Аншлюс Грядьот! Ми побєдім!
![[info]](http://stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
