Пам’ятаєте Мен-Віш-Дога, чия зірочка недовго сяяла нам 2004-го року? Почитайте його зараз. Зараз він помаранчевий революціонер [link].

ЩЕ:
Пропоную страшну диверсію [link] проти «білої стрічки» й іншої кацапореволюції. Влаштуймо йому хохлосрач. В теорії, чувак має підвиснути у когнітивному дисонансі між: 1. бажанням накатати десять п’ятисторінкових реплік про те, що українців не існує й 2. бажанням поборотись за велику кацапію на майдані.

::топ-блог::

.

«Я доручаю всім відомствам, що діють за кордоном, стежити за тим, щоб американська дипломатія та організації з надання допомоги за кордоном захищали права представників сексуальних меншин … Відомства, які працюють за кордоном, повинні посилити діяльність, спрямовану на боротьбу зі спробами іноземних урядів прирівняти гомосексуалізм і гомосексуальну поведінку до злочину, і розширити заходи, спрямовані на боротьбу з дискримінацією, гомофобією та нетерпимістю, заснованими на сексуальній орієнтації», – йдеться в меморандумі президента США Барака Обами [link].

Цікаво, а килимові бомбардування за порушення анальних прав будуть? Чи паде гнів ракет BGM-109 Tomahawk на тих, хто введе підрецептурний продаж вазеліну? Чи спустяться на розбомблені міста парашути з коробками із гуманітарними страпонами та ділдо?

ЩЕ:
«Rossija», ce jakas kraina? De cja «Rossija» na mapi? Des porjad z Kitajem? Tam shos cikave? Ja hochu diznatis pro «Rossija» bilshe! Napishit sche paru postiv pro «Rossija» dlja mogo RSS. Jyh tak malo!

::топ-блог::

.

Що характерно, істерика почалась коли розмова пішла про росіянок які займаються проституцією у криму…

::топ-блог::

Мене сильно заклюють, якщо я скажу що відновлення десятинки – це перший крок до повноцінного відновлення Київської державності?

А якщо я скажу, що відновлена десятинка – це кафедральний собор київської митрополії УПЦ, який буде основним аргументом для надання УПЦ МП автокефалії і витворення з митрополії патріархату? А якщо скажу, що відбудована десятинка – основна підвалина помісної церкви?

Для мене немає різниці якого кольору кішка, якщо вона ловить мишей. Якщо Митрополит Володимир досягне канонічного патріархату, я тільки «за».

А зараз ще раз про «історичну цінність» руїн.

1. Міф №1. «Не можна нічого будувати на місці десятинки, бо ніхто не знає який саме точно історичний вигляд мала церква у домонгольські часи».

1. Правда №1. Про первинний історичний вигляд храму невідомо тому, бо він ніколи не мав первинного історичного вигляду. Спочатку це була базиліка, потім ще до кінця будівельних робіт (ймовірно в зв’язку з аварією будівлі) майстрів замінили, потім її перебудовували-добудовували-змінювали, потім була каплиця, потім за царату було московсько-візантійське убожество.

2. Міф №2. «Бомжатнік у центрі міста має велике історичне значення…».
2. Правда №2. «Руїни Десятинної церкви не мають жодного історичного значення, хоча б тому, що їх оригінальних фактично не лишилось. Після того, як по місту пройшлись монголи, залишки розібрав митрополит Могила. Після нього фундамент пробили для будівництва нової десятинки за царату. Ну і довершили знищення історичних пам’яток (іронія долі) археологи у 30-х роках минулого століття.

Наразі, після всіх цих перебудов, а особливо після археологів, це каміння стільки разів розібране-зібране-зламане-пробурене що жодної наукової історичної цінності не має.

3. Міф №3. «Церква ще потрібна вченим…».
3. Правда №3. Роботи по відновленню десятинної церкви столиці були розпочаті ще секретарською службою президента Ющенко. Вереск тоді підняли російські (пітерські) вчені.

Результат: фундамент накрили величезним павільйоном і надали час на дослідження. Здогадайтесь, що відбулось далі? Правильно, сивобороді допитливі розуми захотіли щоб їм заплатили грошей. Так, щоб копирсатися у землі тепер є потрібним не тільки бажання і місце, а ще трошки бюджетного лаве для старих прохіндеїв.

Здогадайтесь, що сталось з будівлею для археологів за п’ять років їхньої роботи? Вона впала від вітхості. Десятинна церква настільки цінна для вчених нероб, що вони не помітили (sic!) як їхні руїни були поховані під грудою уламків.

І нарешті, останнє. Здогадайтесь, що саме відкрили вчені за п’ять років роботи з фундаментом? Правильна відповідь: НІЧОГО. Задайте це питання шарлатанам що голосніше за всіх кричать про «науку» і отримаєте в’ялі відмовки про «велику кількість відкриттів». Уточнюючі питання в реальному житті викличуть звинувачення у «роботі на фсб», а у блогосфері – простий бан від зловленого на гарячому злодія.

П’ять років зволікання з відновленням одного з основних символів державності мали результатом лише статті, в яких шахраї-псевдовчені клянчили у держави гроші. Це весь академічний доробок.

4. Міф №4. «Той хто лізе до десятинки – варвар».
4. Правда №4. Найбільш активним лобістом відновлення Десятинної церкви був митрополит Петро Могила. Від порівнянь Могили з нашими провінційними голохвастовими, думаю, можна утриматись.

5. Міф №5. «Десятинна церква це символ того, що Київ завоювали монголи, тому хоча я не киянин а львів’янин/донбасянин/жмеринянин/бердичив’янин/посьолоккраснийлуч’янин я підтримую боротьбу…».
5. Правда №5. Наразі історична наука далеко не так однозначно відноситься до гіпотези про десятинку як останній прихисток киян. Існує певна підтверджена дослідженнями думка, що десятинка далеко не останній редут захисту міста і втрати монголів були такі, що їм довелось залишити Київ. Якщо взяти навіть опис святкувань монголів, то чітко видно що це типова середньовічна технологія форсування облоги.

В будь-якому випадку, відновити, відбудувати, поставити на цьому місці ще більш величну церкву це красивий символ того, що якщо монгольське іго колись і існувало, то воно скінчилося.

Але як же тоді «третій рим»? Що і за ким успадковує нудолуге селище Кучково (нині Москва), якщо “Матір Міст” як стояла так і стоїть і навіть Десятинна церква успіння пресв’ятої Богородиці величаво виблискує під сонцем золотавими банями на дніпровських пагорбах? Хто вони тоді? А ось про це питайте у захисників цілісності уламків руїн.

Бо саме там годівничка.

::топ-блог::

8 березня 2011, Ідіотоген Дебілєєв

Вона була журналісткою радіо Свобода в Мюнхені, а стала ревною захисницею безпритульних пацюків в Києві. Вона критикувала дії київської влади з трибуни Європарламенту і привертала увагу найвищих чиновників УЄФА до проблеми безпритульних пацюків в Україні. Натомість київські можновладці й досі вважають, що єдине, чим вона займається – це очорнення іміджу України…

Президент Ліги захисту щурів «SOS», Тамара Божевільнавська-Міська, вже звикла до таких звинувачень. Окремі чиновники з Київської міської держадміністрації явно зацікавлені в тому, щоб проблеми, які існують з безпритульними пацюками не виходили назовні, а мільйони гривень з міського бюджету, які, за ідеєю, мали б іти на вирішення цієї проблеми, використовувались не за призначенням.

Відсутність безпритульних пацюків на вулицях – одна з ознак європейського міста. Київ поки що таким статусом похвалитись не може. В Європі, починаючи з кінця Другої світової, проводили планомірну стерилізацію щурів, мишей та тарганів і саме таким чином вирішували проблему. В Києві використовували інший метод.

З 1960-х років на околицях столиці існував т. зв. «Утильцех», що належав Київспецтрансу. Саме туди привозили відловлених щурів та тарганів і там їх знищували. Вбивства продовжувались до 1996-го року, коли пані Божевільнавська-Міська зі своїми колегами журналістами відзняла фільм, який має назву «Гуманність по-українськи», де демонструвались кадри розправи над пацюками. Під тиском тієї реакції, яку стрічка спричинила в Європі, міська влада закрила київську живодерню. На тому місці і було організовано притулок для щурів. І з того часу проблеми не закінчуються як для притулку, так і для пані Божевільнавської-Міської.

Що це за проблеми? І чому владі заважає цей притулок і його засновниця?

За словами пані Божевільнавської-Міської, проблеми – це постійні перевірки всіх можливих служб, наклепи та звинувачення.

«Звинувачують головним чином в тому, що я працюю проти держави Україна, що я відмиваю кошти, що я знущаюсь над пацюками, що притулок не відповідає європейським стандартам і т. д. При цьому жодних доказів вони не пред’являють», – розповідає нам пані Божевільнавська-Міська.

Заради справедливості скажемо, що відвідавши цей притулок, у нас теж виник сумнів, що він відповідає європейським нормам. Але на те є причина.

«Притулок не отримує грошей з міського бюджету, а живе за рахунок пожертв закордонних організацій та окремих осіб, – пояснює господарка закладу. – В рік нам потрібно близько півмільйона гривень – ці кошти ми отримуємо».

«Наш притулок, в якому наразі знаходиться близько 8500 щурів, є альтернативою комунальним підприємствам. Люди привозять щурів не тільки до них, але й до нас. А оскільки ми не залежимо від бюджетних коштів, нас важко контролювати – це ще одна причина, чому нас хочуть закрити», – пояснює президент ліги SOS.

Київських чиновників непокоїть також висока активність засновниці притулку на міжнародній арені. Журналістка за фахом, вона має безліч контактів як серед колег, так і серед високопоставлених осіб.

Так, наприклад, в 2006 році на запрошення Партії зелених вона виступала в Європарламенті, де розповідала про антигуманні дії української влади щодо безпритульних пацюків. В 2010 році в розмові з директорм УЄФА по Євро-2012, Мартіном Калленом, піднімала ті самі питання. У відповідь УЄФА офіційно засудила дії української влади. «У зв’язку з Євро, легше привертати увагу до цих проблем і ми будемо використовувати це по максимуму, – обіцяє й надалі дотримуватись такої тактики пані Божевільнанавська-Міська, – Я громадянка Норвегії, мені не потрібна віза, і я хоч завтра можу вилетіти в будь-яку країну і скликати прес-конференцію».

Влітку того ж року Леонід Кравчук у відкритому листі до Віктора Януковича також підтримав президента Ліги SOS, закликавши Президента України звернути увагу на численні звернення від міжнародних організацій про порушення прав пацюків в Україні.

Пройшло півроку, але ситуація не змінюється. Лише з початку 2011-го року в Києві зафіксовано два випадки отруєння безпритульних щурів. 11 лютого на Борщагівці було отруєно 80 щурів, а два тижні перед тим – ще 60. Цей випадок набув особливо сильного розголосу, адже серед отруєних був щур речника американського посольства Джеймса Вольфа.

Громадські активісти, в тому числі і Тамара Божевільнавська-Міська, б’ють на сполох, здається, влада надто буквально розуміє слова, що відсутність безпритульних пацюків – ознака європейського міста і намагається забезпечити цю відсутність неєвропейськими методами.

«Але я все одно знаю: борітеся – поборете! – не впадає у відчай господарка притулку, яка останні місяці тільки те й робить, що приймає різні інспекції з перевірками. – Мені вже настільки вдалося залякати їх Європою, що вони мріють мене позбутись!»

«Вони не можуть зрозуміти, що це за «ідіотка» приїхала, як вони кажуть, «з Женевського озера»? І коли вони мене запитують, що я, яка має громадянство Норвегії, забула в Україні, я їм відповідаю, що не можу пояснити, бо вони все одно не зрозуміють…», – закінчує свою розмову з нами пані Божевільнавська-Міська.

Наше суспільство іноді з роздратуванням сприймає новини про порушення прав безпритульних пацюків. Мовляв, «тут з людьми поводяться, як з пацюками, куди нам ще думати про якихось щурів та тарганів, які до того ж можуть вкусити чи подряпати?» А до людей, які за власним бажанням відстоюють права безпритульних пацюків, взагалі ставляться, як до диваків.

Але ставлення людини до пацюка – це своєрідний індикатор цивілізованості і зрілості суспільства в цілому. Якщо людина спокійно сприймає новини про вбивства пацюків, то скоро її не зачіпатимуть новини про вбивства людей. І актуальною стане фраза одного французького філософа 18-го сторіччя:

Жорстоке поводження з щурами – тільки перший крок до такого ж поводження з людьми.

::топ-блог::

Отже шановні знавці, пише нам громадянка Сру-Цянь-Дзяо з Шанхаю (межа провінцій Чжецзян і Цзянсу, Китайська Народна Республіка, планета Земля). У нас фотопитання.

На фотці зверху (1990 рік) у нас типовий засраний провінційний мегаполіс на околиці Євразії, по-типу тієї ж Москви. На фотці знизу (2010) вже інша й куди більш високорозвинена планета по-типу баз космічних прибульців у Токіо та Сеулі.

А тепер увага, питання: якщо Шанхай так змінився за 20 років, то чому ми в такій глибокій жопі?

Фото-відповідь:

Київ це місто, де якщо насрану в підворотні купу лайна достатньо довго не прибирати, то вона обов’язково отримає статус пам’ятника архітектури.

Зверніть увагу, всі ці героїчні «шедеври архітектури» нікому нахуй не потрібні допоки якась розумна людина не спробує щось побудувати на їх місці. Стоять собі занедбані, кришаться. Немов місто саме їх скидає з себе, злущує мов відмерлий епітелій. Ан ні, коли вже здається що черговий застарілий лишай нарешті сходить з тіла Києва, як вибігає йобане стадо ховрашків з суперклеєм та вимогою назад приклеїти цю пєрхоту. Навіть сраний фундамент десятинки, церкви яку за даними археології вперше зруйнували та заново побудували ще до того, як закінчили, так і її, блядь, «охороняють» від відбудови.

Давайте називати речі своїми іменами:

Будинок на Сагайдачного 1б, це йобане уродство, що стояло на схилах Дніпра як хуй на бугрє й існування якого виправдовував тільки страх, що чергова скляна залупа нахуй закриє краєвид схилів Дніпра

Замок Барона – вєтхій бомжатнік.

Пивоварний завод Марра – у топку.

І взагалі, Київ це мегаполіс, а не музей. Якщо комусь конче потрібна подібна хуйня, то хай сідає на потяг Київ-Львів, обсикає там «затишні закапелки», а потім повертається у місто яке ще живе.

Я за Київ без руїн. Руїнодрочерів нахуй!
ЩЕ:
Перефразовуючи класика: хорошковський підорас, але істина дорожче.

::топ-блог::

Трохи пригадаємо надавнє минуле. На «харківські угоди» БЮТ поблокував трибуну парламенту до першого «шанізя» від регіонів. З буйних один Парубій кинув димову шашку. На «скасування політреформи» БЮТ відреагував гнівною заявкою. На прийняття податкового кодексу БЮТ не спромігся не те що трибуну, паскудного сортіра з електрощитовою заблокувати.

А тепер зверніть увагу: варто було бАгіні відчути ймовірність перспективи відправитись на дєсятнічєк у колонію-поселення шити трусєля, як Блок Юлії Тимошенко почав битись стільцями за трибуну [link]. Так, Тимошенко щира патріотка. Так, Путін збрехав що вона узгоджувала харківські угоди ще з ним. Так, вона абсолютно не зливала тему політреформи Януковичу за можливість втекти для частини міністрів. Так, вона б ніколи не ліквідовувала спрощену систему оподаткування. І взагалі, ЦЕ ВСЕ ВСЕ ПРОТИВСІХИ ВИННІ! ГОРІТЬ У ПЕКЛІ КЛЯТІ ПРОТИВСІХИ1!!

::топ-блог::

Слухайте народ, а чого ви власне дрочите на це ЮНЕСКО? [link] Яка користь від включення у якісь списки ЮНЕСКО? ООНівське ВОЗ у вас довіри не викликає, бо свинячий грип. ООНівське ЮНІСЕФ не викликає довіри, бо ювенальна юстиція. А ось ООНівське ЮНЕСКО значить не чергова структура міжнародних клептократів, а дуже навіть рульні нігери-бюрократи.

Маю декілька питань. Скільки робочих місць створить список ЮНЕСКО? Скільки туристів принесе охоронна зона заповіднику? Скільки користі місцевій громаді принесе міфічна писулька від ООН? Правильна відповідь: НУЛЬ. Нікого в цьому світі не їбе список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Нормальним білим людям потрібні готелі, по типу того, що там будує приватний підприємець Щур М.П. [link], а не комарі та інша срана гітарна романтика купки ніщіх хіпарів-бардів.

Україна і без цього країна йобаних державних заповідних зон, які існують виключно для того, щоб там полювали з блядями державні чиновники. Про екологію та спадщину будете терти комусь іншому. Межигір’я – державний заповідник. «Вотчина Лозинського» – державний заказник. Всі ці ваші заповідники без відвідувачів, це звичайні феодальні лени, середньовічні феоди. Літом у панській ліс не заходь, вогнищ не пали, королівських оленів не чіпай, хмиз збирати – їдь у Ноттингем за дозволом шерифа.

В жопу ці відрижки СРСР. Всі заповдники та заказники – на приватизацію. Навколо – побільше готелів. Місцевим мешканцям – робочі місця і прибутки від лавочок. Заїзжим екологам – мотузку на шию та до ліхтаря. Неграм з ЮНЕСКО – пендюля під немитий зад.

І буде всім щастя.

::топ-блог::

Поскольку киевская власть в лице вице-мэра Анатолия Голубченко усиленно возвращает на пост директора КП «Приют для животных» ветеринарного врача Тараса Смурного. Прославившегося тем, что только по одному эпизоду в 2008 году продал на Сквирский завод по производству мясокостной муки 1777 убиенных под его руководством бездомных собак…

А, как известно, мясокостная мука входит в состав белковых рационов птицы и домашних животных. И получается, что на наши столы попадало мясо животных и птиц, откормленных трупами бездомных собак. А если учесть, что в среднем одна собака весит 15 килограммов, то получается, что благодаря беззаветному труду Тараса Смурного, граждане Украины сами того не ведая, опосредованно съели почти 27 тонн доказанного собачьего мяса.

Сколько десятков тонн собачатины на самом деле было переработано в муку за время существования приюта в Бородянке, вплоть до скандального увольнения Смурного, точно неизвестно. Но много.

Не пийте воду – в ній риби їбуться.

Автор – Андрюша Капустін, якби просить ще порцію вкусняшки.

::топ-блог::

Увага! Сенсація! Розкрита таємниця, яку Тимошенко охороняла навіть суворіше ніж Нестора, ботекс та прищ на лівій цицьці! Виявляється підор Ляшечка таки підор. Всі три блоґґера, які про це не знали, тепер про це знають.

А якщо без жартів, то від говноскандалу за кілометр смердить блогуном. Якийсь Капітан Очевидність викладає на ютубі «найкумедніше слідацьке відео» і всі блискавично забувають помітити, що БЮТ злив тему боротьби проти відміни політреформи.

І що найгидотніше, це спрацювало. Піпл, рідненький, хаває.

У наступних серіях – Губський говорить про землю, а Уколов про дітей.

::топ-блог::