Якщо визначити владу як принципову здатність до концептуалізації реальності, то можна зробити цікаві висновки щодо результатів виборів-2010 в Україні. А результат цей буде один і дуже простий – втрата президентом влади.
Найімовірніший переможець виборів – Віктор Янукович, просто не має жодного розуміння ситуації й ознак проективних планів в масштабах всієї країни. А без цього, отримання будь-якої посади не призводить до утримання влади.
Теж стосується другого претендента на президентське крісло – Юлії Тимошенко. В її ситуації все навіть гірше, адже Тимошенко за своєю суттю не здатна до якогось планомірного систематичного мислення. Будь-яка ідеологія яку вона робить вигляд що сповідує, є по-суті маркетинговим лушпинням. Це значить, що цей дефект волі Юлії Тимошенко робить принципово неможливим її володарювання.
Якщо з Януковичем на вироблення певних проектностей може просто піти деякий час (виробив же «Україну не Росію» пізній Кучма), то Юля Тимошенко концептуально безплідна.
Саме це дає можливість передбачити лінію її поведінки на можливій посаді.
Тимошенко-президент нагадує половину коня з пригод барона Мюнхаузена, істоту що невпинно п’є воду, але не здатна втолити свою спрагу. Не маючи змоги зрозуміти принципову неможливість володарювання для себе, вона з подивом побачить що з отриманням посади, влади як такої вона не отримала. Жага не задоволена.
Це приведе її до думки узурпувати владу в парламенті. Узурпація влади, будучи проведеною успішно не принесе їй задоволення, оскільки влада немов ефір знову вислизне між наманікюрених пальчиків. Це примусить її остаточно акцептувати судові та виконавчі гілки державного механізму.
Сконцентрувавши навколо себе всі політичні повноваження, вона знову не задовольниться. Половинка політика, в чергове напившись живильною вологою додаткових прав, так і не помітить як загадкова матерія влади знову виливається позаду.
Це підштовхне її до наступного кроку, до марксистського розуміння базису та надбудови. Концентрація економічних можливостей, що розпочнеться з великого бізнесу, матиме характер комуністичної епізоотії, й пройшовши по великим ФПГ, спуститься до малих, потім до окремих бізнесів і малих підприємців, а після невеликої паузи, нарешті й до рядових громадян. Конфіскації земель, позбавлення прав власності на квартири, машини, особисте майно.
Створення трудових армій та ГУЛАГів є тільки питанням часу.
Жага, яку ніщо не здатне вгамувати, не зупинить Тимошенко ні перед чим, включно з цікавістю до кишенькових грошей першоклашок.
Сконцентрувавши навколо себе всю економічну міць держави, Тимошенко знову не відчує влади. Влада знову не дасться їй в руки. Тому практика ескалації вимог примусить Тимошенко займатись особистим життям громадян. Регулювання народжуваності, дозволи на шлюби, нормативне регулювання сексу, обов’язковий гомосексуалізм, право першої шлюбної ночі, примусові аборти, судові стерилізації за «політичні злочини». Юлія Володимирівна буде лізти в кожне ліжко, на кожну кухню. Благовидні приводи не мають значення, будь то боротьба з викидами це-о-два організмами громадян, чи боротьба з «ВІЛ/СНІД». Концентраційні табори, з вертухаями що слідкують за кожним порухом починаючись з маленьких острівців, будуть розростатись аж поки на великий концентраційний табір не перетвориться вся країна.
Ранок зі співанням гімну во славу Юлії Тимошенко і клятвою на вірність Юлії Тимошенко, сніданок во славу Юлії Тимошенко («Хліб наш насущний Вона принесла нам»), робота задля досягнення великих ідеалів Юлії Тимошенко («Ударники юліанської п’ятирічки отримують ордери на секс та талони на презервативи без черги!»), перерва («Дяка Юлії Тимошенко! Всі разом, СЛАВА ЮЛІ!»), п’ятихвилинка ненависті до ворогів Юлії Тимошенко («Ці подонки навколо!!! Вони можуть бути поряд!!! Вони хочуть її розіп’яти!!! Смерть ворогам Юлії Тимошенко!!!»), обід во славу Юлії Тимошенко («Хліб наш насущний Вона принесла нам! Норма видачі шоколаду збільшена з 80 грам до 40 грам! Слава! Слава! Слава мудрому керівництву Юлії Тимошенко!»), продовження роботи во славу Юлії Тимошенко, кінець робочого дня («Пам’ятайте, тільки завдяки Юлії Тимошенко ми маємо цей короткий чотирнадцятигодинний робочий день!»), вечеря во славу Юлії Тимошенко, групова молитва перед сном за здравіє Юлії Тимошенко («Бажаємо щоб вам приснилась Юлія Тимошенко, так вона вам обов’язково присниться! Тільки ворогам у ві сні ніколи не приходить Юлія Тимошенко. А коли тобі товариш в останнє снилась Юлія Тимошенко?).
Але і це не дасть їй відчуття влади. Юлія Тимошенко не здатна мати владу концептуально. І тоді вона вирішить що для того, щоб здобути це відчуття, треба отримати більшу країну. Оскільки ГУЛАГ під назвою Україна «інтегрувати» нікуди не вдасться, вона захоче воювати. І це буде кінцем кінця Юлії Тимошенко. Початком її шляху до висіння вниз головую на майдані з задертою спідницею з під якої визиратимуть бліді задубілі синюшні ляшки.
Її армія розбіжиться, її підлеглі заховаються, її улюблені заводи-комуни і концтабори провалять всі норми на відвантаження військової продукції. Її генерали очолять окупаційні адміністрації ворога. І тут вона зрозуміє, що влади вона ніколи не мала. Що замість половини, яка має бути у кожного володаря, у неї пустота. Всі її права, всі її повноваження, всі її посади та почесні титули, будучи отриманими тут же перекидались на реальних правителей – багаточисленних вертухаїв.
Замість порядку, країна весь цей час отримувала безвладдя зі свавіллям дрібних Лозинських на місцях. Інвазійне розповсюдження анархії, що починалось з її прем’єрства, вже досягло піку, коли держава не існує, а всі її концтабори це лише вотчини БЮТівських феодалів.
«Я ніколи не мала влади», такою буде остання думка в її одягнутій у чорний мішок голові, коли кат натисне на важіль і петля стягнеться навколо шиї, примушуючи ніжки кумедно дриґатись у повітрі.
Актриски не отримують влади, це закон Всесвіту.
::топ-блог::
.jpg)
