Архив рубрики «крео»
.sm: Актуальне.
11.10.2011.rz: Крео.
12.10.2010- 22008 -
Піздєц підкрався до мого сомнамбулічного тіла з непомітністю майстра ніндзю, що впустив білий скляний рояль з третьої палуби Титаніка. Прям посеред станції метро «Славутич», з різних сторін, виїжджають два майже однакових, синьо-білих, футуристичних потяги.
«Прага» верещить мозок. «Ти в йобаній Празі, тобі піздєц, тебе накрило. Тебе спеціально обдовбували вчора всім цим лайном, приспали, відвезли в багажнику в йобану Прагу, вирізали нирку, залишили у ванні з льодом і кинули помирати».
«Ні», відповідає критична частина мозку, «ти не у ванній, ти в метро, і…», мац-мац рукою, «нирки на місці».
«Тоді» не заспокоюється панічна півкуля, «тобі обіцяли що ти будеш бібісітером в Лондоні, чи обіцяли п’ять сотень єврів за екзотичні танці у Відні, а потім блядь обдовбали та три місяці тримали в циганському борделі для турків. Так, твоє фото крутиться в магнолія-тіві, твої блядь мама, діти і чоловік виступали у «Знайти мене» на Інтері, зараз ти випадково втік, вийшов з під кайфу і за тобою біжить десь твій сутенер. Так блядь, не паси так навколо, якщо тебе заловлять паризькі лягаві, то початку зґвалтують у відділку, а потім інтернують в йобану Румунію».
«По-перше, ти чоловік, по-друге, ти гетеросексуал, по третє ми на станції метро Славутич».
«Так, йобани в рот! Йобана Румунія, йобані цигани! Вони спиздили нашу станцію метро «Славутич» і зараз спиздять твою срану нирку для свого сраного Чаушеску і для його сраних екзотитчних танців. Тікай!».
Тіло явно боїться за нирку й стрибає в якось незвично розсунуті двері. Відкрита хвіртка, працюючий кондиціонер, а-ля Мерлін Монро протяг з решітки внизу двері.
«Ми не в Румунії, це навіть не для румун, це для молдаван занадто».
«Нам піздєц, ми в йобаному Придністров’ї! Так, в йобаній самопроголошеній придністровський молдавській республіці з їх йобаним російським контингентом, контрабандною водкою Смірнов, підакцизною наркотою та президентом Едуардом Кокойти! Нас вкрали у Відні, напхали в шлунок йобані гондони повні героїну і відправили додому як віслюка! Я вже відчуваю як повний героїну гондон рветься!».
«Давай мислити логічно, давай дивитись. Десь ми вже бачили такі криво приклеєні гумові прокладки на вікнах. Так, десь бачили. Десь. Стоп! Столичний експрес Київ-Харків, 164К, біля шести ранку, до Миргорода, нумерація вагонів з кінця поїзда!».
«Ааааа! Ми їдемо в столичному експресі на йобаний сорочинський ярмарок з повними гандонами найкращого, виробленого найкращими афганськими народними майстрами, героїну! Ми підійдемо до палатки податкової, купимо трьохденний патент для продажу власної ес-ге-пе опіатної продукції з довідкою кабульського бе-те-і, і станемо десь поряд з медовухою, щоб парити найкращу, найнароднішу, заслужену афганську дурь!».
«Нє… давай думати логічно. Столичний експрес не їздить під землею та не видає такі гидотні звуки при закритті дверей.Там взагалі немає дверей, які зачиняються. Двері там зачиняють провідники. Вони бігають між рядами, зачиняють двері, парять тобі чай та вошиві подушки за десятку. Це не експрес. Де його робили? Крюковський вагонобудівний завод. Що смердить?».
- Молодой чєловєк, вам нормально?
Пазл складається. Стурбована жінка років двадцяти шести (чєй мужчіна? чєй мужчіна? таксі!), тунель між Лук’янівською та Дорогожичами, новенький перший серійний метропотяг Крюковського Вагонобудівного. Криві гумові прокладки на вікнах, затемнене скло що після першої ж наклеєної реклами стане світлонепроникним, написи російською, цнотлива щілина між дверима та корпусом, яка затишно запрошує малолітнього вандала тицьнути чимось в апаратуру, що звідти стирчить.
Сморід.
- Молодой чєловєк, вам дєйствітєльно хорошо?
Новий станок пахне мастилом, новий автомобіль пахне шкірою та бензином, новенька газета типографською фарбою. Новий крюковський метровагон – вельмишановними киянами та (особливо) гостями столиці. Не рятує ні кондиціонер, ні відкрита хвіртка, ні молдавська решітка, вирізана знизу дверей. Новенький метровагон смердить мов йобана повна ворогів народу сталінська полуторка на шляху до ГУЛАГу.
Тіло вистрибує на станції метро Дорогожичі. Занепокоєний голос губиться в набридливому пискотінні.
«Тобі лише дали завдання написати про новий метровагон, півтори тисячі знаків плюс три коментарі від пасажирів, а ти нагородив тут хуйні».
«Доведеться переписувати». Субособистості остаточно складаються в одну. Делирій слабшає. Абстинентний синдром послаблює лещата.
Останній погляд на потяг. «А зовні красивий». Вагон номер 22008. Тепер можна йти.
.ua: Горе від розуму.
23.09.2010В принципі, якщо подивитись на історію успішних націй, можна помітити одну деталь. Головний секрет їх індивідуального, ні з чим не зрівняного, шляху до добробуту, це не використання власних національних чеснот, а подолання головних вад національного характеру.
Візьмемо для прикладу англосаксів. Яка вершина їх розвою? Промислова революція і Вікторіанство. Яка характерна риса характеру англосаксів до промислової революції? Англосакси це нація портових повій та шинкових п’яничок, що тільки і вміють що битись, грабувати та волати похабненькі пісеньки. Що змінилось між «старою доброю Англією» та Англією вікторіанською, промислово розвиненою імперією? Любителі барижнути опіумом в Китаї, випадково різко почали цінувати мораль.
Йдемо далі. Швейцарці. Яка характерна особливість середньовічних швейцарців? Швейцарці середньовіччя, це кровожерливі відморозки. Нація зірваних найманців. Який головний секрет їх розвою? Банківська таємниця. До чого зводиться зміст банківської таємниці? Одна теза: «Не лізь не у свої справи». Як же з’явилась ця теза? Та все просто, в певний період своєї історії кровожерливі відморозки швейцарці вирішили влаштувати громадянську війну. Горіли міста, вбивались жінки, насаджувались на багнети немовлята. Результат швейцарцям не сподобався. Тому швейцарці вирішили долати головну свою ваду – схильність лізти не у свої справи. Звідти і мови, і відносна незалежність кантонів, і все інше. Сиди у своїй полонині і не нюхай чужих трусів.
Або інше. Сінгапур. Яка особливість Сінгапуру? Це піщана коса населена китайцями. Спочатку їх викинули копняком з Британської Імперії, потім з Малайзійської Федерації. Яка головна особливість китайців як нації? Хто хоч раз бував у чайна-таунах підтвердить – китайці дикі, жахливі свині. Гірше євреїв і циган разом узятих. Якщо таргани колись створять цивілізацію, то аналогом Едему в їхній релігії буде китайський квартал. Здогадайтесь, з чим бореться з самого початку свого існування Сінгапур? Правильна відповідь: жування гумки (штраф 1000 баксів), викидання сміття (від 500 до 1000), поїдання фастфуду (1000 доларів), плювок на вулиці (1000 бакінських), вживання наркотиків – смертна кара. Останнє зрозуміло особливо, якщо зважити що китайці це нація яка примудрилась більше століття провисіти на наркоті.
Ну і на останок Грузія. Яка головна особливість грузинів? Щоб відповісти на це питання, згадайте застілля з грузинами. Грузини майстри домовлятись. Вони тільки і роблять до домовляються. Найвеличніший грузин в історії, Іосіф Джугашвілі (Сталін), побудував цілу державу на тому, про що домовлялись, під час його бенкетів. Тепер увага, питання, як зветься процес домовляння якщо він використаний щодо державного управління? Правильна відповідь – корупція. Перше що зробив Саакашвілі, це розігнав грузинських пузанів-даішників, що домовлялись з порушниками біля найближчого мангалу з шашликом. Результат – колись грузини їхали в Україну на заробітки, зараз про поїздку в Грузію думають українці.
Таким чином, швидкість ескадри дорівнює швидкості найповільнішого судна, а всі позитивні якості нації нівелюються одним негативним. Які б не були англосакси гарні моряки, але їхня розбещеність не дозволяла їм досягти хоч чогось. Сміливі воїни, швейцарські горци, не могли чогось досягти, бо були відморозками. Сінгапурські китайці заважали своєму майбутньому тим, що були наріками і нехлюями. Ну а застільні балакуни грузини, нищили свою державу тим, що звикли цінувати особистий контакт вище за всякі закони.
Таким чином, можна подивитись на рухи нашої влади, яка, як відомо, бере все найгірше з усіх країн світу, немов та криловська мавпа в окулярах, повторюючи не зрозумілі їй кроки.
Боротись з українським пияцтвом без змісту. Ми ніколи не станемо більшими пияками ніж англійці. З блядством теж боротись особливо сенсу немає, адже остання хохляцька лярва відсмоктує по ядучості косметики у сорокарічної англійки з пабу «Сивий кінь» містечка Олбрідж, графства Кембридж.
Вводити багато мов, місцеве самоврядування чи іншу «федералізацію», теж без змісту. Хоча у війнах трьох держав, хохли примудрялись розділятись на п’ять сторін, їм ніколи не стати швейцарцями.
Боротись зі свинством на вулицях теж марна справа, оскільки навіть хохляцькі бомжі ніколи не досягнуть рівня жидівського гетто, не кажучи вже про чайна-таун.
Та й про корупцію забудьте, бо скільки б не випили хохли за самогоном і галушками, все-одно один одного наїбуть, а потім пробіжать у мілцію скаржитись.
Яка ж головна вада українців? Що заважає нації йти шляхом розвою і здобувати своє майбутнє? Як правило найгірші якості народу є похідними від найкращих. Кровожерливість швейцарців, піратство англійців, невибагливість народності хань чи компанійськість грузинів. Відповідь на це питання, як не дивно, дає кат Петро (перший) Романов:
«… народ и зело умен и зело лукав: он, яко пчела любодельна, дает Российскому государству и лучший мед умственный, и лучший воск для свещи Российскаго просвещения».
Русь-Малоросія-Україна завжди відрізнялась фонтаном ідей. Спори між князями перед монголами, та «слова о святих» у візантійському захолусті. Бійки за булаву і конституції Орлика. Какофонія думок у часи УНР/Другого Гетьманату/Директорії. Ідеологічні сварки між націоналкомуністами, бандерівцями і мельниківцями.
Це і є характерна особливість нашого національного характеру – балабольство.
Якщо у нормальних народів на одну проблему є дві полярні думки, то у нашого народу на цю проблему тисяча думок і всі однаково полярні.
Головна національна вада українців – різнодумство.
Єдиний шлях подолання цієї вади – кримінальний кодекс.
Наш національний шлях у тому, що ми маємо подолати нашу головну ваду.
Ні швейцарський, ні британський, ні грузинський з сінгапурський рецепти нас не врятують.
Ми маємо задля нашого національного блага зробити те, що здасться диким для всіх інших народів – карати за розумничання.
Коли недолугу лавочку пенсіонерів Януковича-Азарова нарешті розженуть, перші декрети нової влади виглядатимуть просто:
Додати до Кримінального кодексу України статтю «Агітація проти вільного оберту вогнепальної зброї».
Додати до Кримінального кодексу України статтю «Пропаганда содомії і абортів».
Додати до Кримінального кодексу України статтю «Заклики щодо введення податку на нерухомість і ліцензування окремих видів підприємницької діяльності».
Від трьох до п’яти років.
З конфіскацією.
І буде всім щастя.
.ua: Політичне, сценарії.
28.09.2009ЦВК оголошує остаточні результати виборів, виграє Віктор Янукович.
1. Прес-служба БЮТ оголошує вибори сфальсифікованими.
2. Юлія Тимошенко закликає народ вийти на майдан «Запобігти безпринципній і цинічній спробі кліки Януковича сфальшувати результати народного волевиявлення».
3. Прес-служба Партії Регіонів розповсюджує заяву про сценарій незаконної зміни результатів виборів.
4. Віктор Янукович закликає народ вийти на майдан «Запобігти черговому злочинному сценарію третього туру».
5. Віктор Ющенко вперше в житті напивається до білої гарячки і запирається у Безрадичах.
6. Юлія Тимошенко розповсюджує заяву про злочинну змову антинародного президента Віктора Ющенка і голови антинародної опозиції Віктора Януковича.
7. Янукович оголошує про злочинну змову антинародного прем’єра Юлії Тимошенко і антинародного президента Віктора Ющенко.
8. Того ж дня, перед наметовим містечком на майдані, Юлія Тимошенко оголошує про створення широкої коаліції у парламенті. «В цьому немає нічого протиприродного – наголошує прем’єр – тільки разом, єдиною командою ми можемо подолати кризу». Народ охуєває але вірить.
9. У Верховній Раді голосують закон про державний статус російської мови. Закон оскаржують у Конституційному Суді депутати Чорновіл, Парубій, Білозір, Костенко та Льовочкін.
10. Тимошенко обирають прем’єром.
11. На наступний день Прем’єр заявляє що президент Янукович їй заважає.
12. За тиждень Прем’єр з’являється у синцях, ходять чутки про 20 молодих регіоналів, віагру та пускання її по колу у кінотеатрі «Зоряний».
13. Гине в результаті самоспалення на майдані депутат Нестор Шуфрич.
ЦВК оголошує остаточні результати виборів, виграє Юлія Тимошенко.
1. Прес-служба ПР оголошує вибори сфальсифікованими.
2. Юлія Тимошенко закликає народ вийти на майдан «Запобігти безпринципній і цинічній спробі кліки Януковича реалізувати схему третього туру».
3. Прес-служба Партії Регіонів розповсюджує заяву про фальсифікацію виборів.
4. Віктор Янукович закликає народ вийти на майдан «Запобігти безпринципній і цинічній спробі кліки Тимошенко сфальшувати результати народного волевиявлення».
5. Віктор Ющенко вперше в житті напивається до білої гарячки і запирається у Безрадичах.
6. Юлія Тимошенко розповсюджує заяву про злочинну змову антинародного президента Віктора Ющенка і голови антинародної опозиції Віктора Януковича.
7. Янукович оголошує про злочинну змову антинародного прем’єра Юлії Тимошенко і антинародного президента Віктора Ющенко.
8. Того ж дня, перед наметовим містечком на майдані, Юлія Тимошенко оголошує про створення широкої коаліції у парламенті. «В цьому немає нічого протиприродного – наголошує Прем’єр – тільки разом, єдиною командою ми можемо подолати кризу». Народ охуєває але вірить.
9. В раді голосують закон про державний статус російської мови. Закон оскаржують у Конституційному Суді депутати Чорновіл, Парубій, Білозір, Костенко та Льовочкін.
10. Відбувається інавгурація Тимошенко.
11. На наступний день Президент заявляє що прем’єр Янукович їй заважає.
12. За тиждень Президент з’являється у синцях, ходять чутки про 20 молодих регіоналів, віагру та пускання її по колу у кінотеатрі «Зоряний».
13. Гине в результаті самоспалення на майдані депутат Ганна Герман.
ЦВК оголошує остаточні результати виборів, виграє Арсеній Яценюк.
1. Прес-служби ПР і БЮТ оголошують вибори сфальсифікованими.
2. Юлія Тимошенко закликає народ вийти на майдан «Запобігти безпринципній і цинічній спробі реалізувати схему третього туру та фальсифікації виборів».
3. Прес-служба Партії Регіонів розповсюджує заяву про фальсифікацію виборів та реалізацію сценарію третього туру.
4. Віктор Янукович закликає народ вийти на майдан «Запобігти безпринципній і цинічній спробі сфальшувати результати народного волевиявлення та реалізувати схему третього туру».
5. Арсеній Яценюк вперше в житті напивається до білої гарячки і запирається у Безрадичах.
6. Юлія Тимошенко розповсюджує заяву про злочинну змову антинародного президента Віктора Ющенка і голови антинародної опозиції Віктора Януковича.
7. Янукович оголошує про злочинну змову антинародного прем’єра Юлії Тимошенко і антинародного президента Віктора Ющенко.
8. Того ж дня, перед наметовим містечком на майдані, Юлія Тимошенко оголошує про створення широкої коаліції у парламенті. «В цьому немає нічого протиприродного – наголошує Прем’єр – тільки разом, єдиною командою ми можемо подолати кризу, фальсифікацію виборів та схему третього туру». Народ охуєває але вірить.
9. У Верховній Раді оголошують результати роботи слідчої комісії, де Яценюк називається євреєм.
10. Відбувається інавгурація Яценюка. В інавгураційній промові він наголошує «Я – українець, я не єврей».
11. На наступний день парламент оголошує імпічмент президенту з формулюванням «антисемітизм».
12. У Києві приземляється армада НЛО, з літаючих тарілок виходять зелені чоловічки з плакатами «Яценюк президент і ми на майдані – ймовірність рівна».
ЦВК оголошує остаточні результати виборів, виграє Сергій Тигіпко.
1. У Києві приземляється армада НЛО, народ зустрічає зелених чоловічків з плакатами «Після Тигіпко-президента нас вже нічим не здивуєш».
ЦВК оголошує остаточні результати виборів, виграє Інна Богословська.
1. Вперше в житті до білої гарячки напиваються Янукович і Тимошенко.
ЦВК оголошує остаточні результати виборів, виграє Петро Симоненко.
1. Вперше в історії фіксується, як до білої гарячки напився цілий 46-ти мільйонний народ.
2. Ющенко вимагає провести чесний і прозорий аукціон.
3. На першому аукціоні виграє Mittal Steel Germany GmbH.
4. Печерський районний суд визнає переможцями групи Ахмєтова, Коломойского і Тарути в рівних долях. Ті виставляють посаду президента України на IPO у Нью-Йорку.
ЦВК оголошує остаточні результати виборів, виграє Анатолій Гриценко.
1. Цілий 46-ти мільйонний народ телепортується на літальні тарілки маленьких зелених чоловічків з плакатами «ймовірність рівна».
ЦВК оголошує остаточні результати виборів, виграє Вася Цушко.
1. Науковці публікують сенсаційне дослідження про пацієнтку Тетяну М., що впродовж вісімнадцяти місяців мала один неперервний оргазм.
2. Маленькі зелені чоловічки з літаючих тарілок із подивом бачать як галактики складаються у текст «Вперше в житті напився до білої гарячки. З любов’ю, ваш Всемогутній Господь Бог».
.rz: Давно такого не писав. Армагеддон-2010.
05.09.2009Кожен хто не хоче обирати між сортами лайна, буде обирати між смаками сперми.
Кожен хто заховався – винен.
Немає цілі без мети і немає мети без засобів її досягнення.
Істини.
Прості побутові істини, вони оточують тебе навколо.
Не суй пальці у розетку.
Не вкради.
Не думай що ти можеш заховатись, ти можеш тільки тікати.
Схованок немає. Немає правди. Немає надії.
Існує лише боротьба.
Боротьба що виснажує. Боротьба що приречена. Боротьба без перемоги.
Ти сам власник свого життя, і ти можеш вирішити чи забрати його в себе, чи просто померти.
Немає пророків у свої вітчизні, немає вожаків серед свого покоління.
Українське бусідо.
Кодекс самурая.
Кодекс зрадника і кодекс жертви.
Україна стоїть на порозі. Порозі змін і порозі стагнацій.
Кордоні звершень і меж вчинків.
Україна стоїть на границях нових земель, на півкроку від зони сутінок.
Сутінок що не знають світла та тьми. Сутінок де немає добра і зла. Сутінок де немає морального вибору і немає тверезого розрахунку.
Україна ступила у нові невідомі землі, землі вибору між добром і добром, злом і злом, тьмою і тьмою й світлом і світлом. Україна повернулась у реальність.
Не шукайте чесних політиків, це оксюморон.
Не шукайте благочестивих священиків, це парадокс.
Не шукайте вибору, його не існує.
Якщо ви такі розумні, то чому ви такі бідні?
Армагеддон.
.rz: Пустота. Нічне, рефлексивне.
26.03.2009Перша людина яка шукала моєї дружби і яку я згадаю, було негреня. Негреня народилось у СРСР. Негреня мало мамою росіянку, а татком космонавта.
Татко все ще знаходився на орбіті. Татко познайомився з мамою 1980 року. Стандартна історія. Олімпійський ведмедик – бридкий звідник.
Негреня всі били, а я ні. Негреня вважало це за гарний знак. Негреня шкрябало руку, показувало білу шкіру в ранці і говорило «дивись, я теж білий, тільки загорілий». Потім негреня розповідало про татка на орбіті.
Вже тоді я не вірив, але не подавав виду.
Я взагалі часто не подаю виду.
Люди сприймають це за віру. Це їхні проблеми.
Взагалі, здається все моє життя люди навколо діляться зі мною своїми проблемами.
Вони вважають що мені не похуй.
Насправді мені похуй, але похуй одночасно і на всіх. Мабуть у мене легка форма аутизму.
Оскільки мені одночасно похуй на все і на всіх, конкретним людям здається що я до них дуже уважний.
У мене є набір унікальних талантів: великі очі що вміють неагресивно дивитись в інші очі, здатність не слухати співрозмовника але запам’ятовувати все що він каже, та неймовірний талант автоматично вставляти в розмову різні фрази що символізують мою увагу.
- Бла-бла-бла-блабла.
- Угу.
- Бла-бла-бла-блаблабла-блабла.
- Так.
- Бла-бла-бла-бла-бла.
- Цікаво.
- Бла-бла-бла-бла-бла.
- Я теж так думаю.
Люди вважають мене дуже приємним співрозмовником.
А ще, видають мені свої таємниці. Все життя.
Я так розумію, що цим вони шукають мою дружбу. Достоєвський писав: «дружба це приниження».
Все моє життя люди шукають шанс повідомити про себе щось принизливе.
Оскільки я не звертаю на бесіду уваги й тільки дакаю, я ніколи не показую засудження.
Люди вважають мене гарним другом.
Насправді мені похуй на людей. Всіх людей. В цім плані я не ксенофоб.
Особливо це проявляється з жінками.
Чоловіки майже не слухають жінок, жінки взагалі ніколи не слухають інших жінок.
Я майже наркотик для жінок, варто поговорити зі мною півгодини, і я вже її хобі на найближчі роки.
- Блаблаблаблаблаблаблаблаблаблаблабла…
- Угу.
- Блаблаблаблаблаблаблаблаблабла-блабла-блаблаблаблаблабла…
Жінка що підсіла на мене, вибачає мені все. Що я мудак, що насправді я можливо її і не слухаю, що я ніколи їй не дзвоню і нічого їй не дарую, що їй першій доводиться переходити на «новий етап відносин», що у мене є інші такі ж жінки.
Я не чоловік, а абсолютизована увага.
Ідеальна пастка для жіночого Его.
- Бла-бла-бла-бла.
- Так.
- Блаблаблаблаблаблаблаблаблаблаблабла…
Жінки шукають моєї уваги. Я сама увага. Їм дуже не хочеться втрачати мою увагу, навіть якщо як вони підозрюють вона удавана.
Дружба це приниження.
Жінки розповідають мені свої таємниці.
Я знаю вже два десятка історій як жінок ґвалтували.
Від першої особи.
- Блаблаблабла.
- Який жах.
- Блаблаблабла.
Я їх всі пам’ятаю. З дрібницями. З моделями автомобілів в які вони сідали та іменами кожного з групи ґвалтівників.
Мої великі карі очі дивляться уважно і без засудження.
Мені абсолютно похуй що мені розповідають і це сприймають за увагу.
Десь з 16 років, мені задають одне питання: «я що, у тебе перша?».
- Так – кажу я.
Наркотик для жіночого Его. Маленька аутистська голка. Життєдайний героїн уваги.
- Блаблаблаблабла.
Достоєвський, ти правий.
Я не знаю що зараз робить негреня.
На орбіті пустота.
.gi: Історії російських патріотів.
07.10.2008Андрій Ан-ко був звичайним прилипалою. Тим самим типажем, що грубими лестощами та клянчанням видобуває з сильних (а часто і поранених) хижаків свою порцію цигарок, чупачупсів та подружок блядей, яких вже поєбали і викинули ті, хто дозволяв Андрію до себе прилипати. Казали, що варто вимовити його ім’я тримаючи у руках гроші, і він з’являвся поряд і починав канючити. Тому більшість його знайомих, не вимовляли прізвище Ан-ко тримаючи у руках хрусткий купон, ну а потім і хрустку гривню.
Я Андрія не те щоб зневажав (як істинний мізантроп я зневажаю все людство), а використовував. Тому вже у 13 років познайомившись з концептом біхеворістики винагороджував його лестощі тільки якщо вони промовлялись на людях, що зазвичай Андрій робити не любив. Лизання жопи за дрібні подачки (як наприклад за пару штук «Бонда легкого»), Андрій зневажав, хоча і використовував.
Хитрі західні технології маніпулювання свідомістю зробили свою справу, тому Ан-ко підлещувався до моєї особи так-же, як підлещувався до найкрутіших пацанів на районі, і робив він це на публіці. Цей факт, мав цілком прогнозований наслідок – інші пацани до яких він підлещувався, стали мене вважати за свого. Як і інші прилипали. Це ще більш посилилось, коли у мене з’явилась особиста «шістка». Шісткою був «Тьома» і ви не повірите, але я жодного разу його не відпиздив, не дав йому щось та не розводив його на бабки. Тьома був маленьким кар’єристом у світі шісток, тому дратував мене навіть більше ніж Андрій. Тому я постійно давав Тьомі беззмістовні завдання, щоб відволікти його подалі від себе. На відміну від Тьоми, Ан-ко був шісткою хоча і своєвільною, зрадливою, схильною мнити себе рівнею собі, але талановитою.
Саме чітка робота Андрія, стала результатом таких подій як: 1. Я вперше напився Водки (за чужий рахунок, до-речі) 2. Я вперше накурився трави (як слід здогадались – теж шарової) 3. Я вперше вхопив лапцею вологий волохатий сейф якоїсь його однокласниці (підозрюю що він мав на неї якісь плани, але я на це забив).
Крім того, він є моїм першим спільником у вчиненні таких злочинів як «Грабіж» та «Розбій» (велика літера не випадкова).
Але мова не про Андрія, а про Путіна. Точніше про російський патріотизм.
Ми часто курили куплені поштучно і заникані у парадняку сигарети, обговорюючи з Андрюшею Володимира Володимировича. Обом він подобався. І справа не стільки у Чечні, польотах на літаку і красивому картузику, що був одягнутий на борту підводного човна «Курськ». Справа у чіткому відчутті, що Путін – такий-же босяк як і ми. Він говорив як ми, діяв як ми, і так же нахабно катав на бабло, як це робили ми. Путін – це була наша кров від плоті. Згодом я захоплення від босяка-Путіна втратив. А Андрій ні.
В передостанній моїй зустрічі з ним (Андрієм, не Путіним), він вчився на романо-германському факультеті якогось відстойного ВУЗу, неконтрольовано курив план і міг вести розмови лише про те, кого б гарно було-б виїбати (показуючи пальцем по об’єкт «вождєлєнія»).
В останній розмові щось змінилось. Він вже не вчився (Андрій, не Путін), він перекладав якісь срані інструкції до кавоварок. Він вже не буви гопніком чи растаманом, він був православним. І найгірше: він вже забув, навіть як думати про блядей. Місце веселенької хвойди і її тугенької піхви, надійно замінили «Росія которая встаєт с колєн» і «План Путіна». Дійство огидне. Я не витримав.
Це був один з перших випадків, коли я запалив «Вєлікім Анлюсом» у ріал-лайфі. Ан-ко задьоргався. Ан-ко не вірив своїм вухам. Велика, велична, прекрасна росія може викликати таку зневагу? Неможливо. Він побіг вверх по сходам (справа відбувалась у нашому під’їзді) за книжками. Він почав листати джерела і доводити. Він намагався не слухати контраргументи. Один раз у нього почалась типова (навіть «клінічна») істерика. Врешті-решт ми знайшли крихту порозуміння. Не тому-що, я чи він були толерантними, не тому-що нам набридло, не тому-що хтось визнав іншого правим. Ми знайшли порозуміння в одному питанні і лише з одної причини – будь Андрій хоч сто разів «російський патріотом» і «православним віруючим», але він назавжди залишиться киянином. Його захист пробила одна фраза – «якщо російське православ’я має якийсь зв’язок з хрещенням Русі, то нехай вони роблять своїм центром Київ. Татаро-монгоське іго закінчилось, час повертатись до Матері». Андрій закляк, замовчав і… нарешті видавив «да». Я додав «а далі ми поглинемо всю їх срану державку». Ан-ко вже не мав сил суперечити. Вєлікій Аншлюс переміг.
.rz: Крео.
19.09.2008- «Марева забутих НДІ» -
Є щось харизматичне у всіх цих артефактах адміністративних реформ, цих загублених у середині дев’яностих, давно ліквідованих міністерствах, всіх цих управлінських структурах що керують давно приватизованими галузями народного господарства та в залишених без фінансування НДІ, де каморки людей з кульманами давно як замінили офіси різних мутних емелемів, що не гублячи минулого виробничого досвіду, використовуються старі, забуті попередніми хазяйвами, психотронні апарати, але не для підготовки різних космонавтів, розвідників та партійних функціонерів, а для продажу якихось кремів проти прищів, шампунів проти облисіння та мил для найінтимніших місць людського тіла.
Ці каморки не міняються, вони просто маскують свою суть шарами гіпсокартону, за яким певно і замуровані кульмани та скелети радянських інженерів. Там міняють дошки пошани передовиків наукового виробництва на акуратні стіночки зі вставленими у рами дипломами рекордсменів стаханівського руху з продажу різного лайна. Там міняють старі засрані мухами фікуси, на пластикові бансаї. Там змінюють форму, але залишають неушкодженою суть.
Є щось що взагалі ніколи не міняється у цих приміщеннях-жертвах управлінських флуктуацій. Воно не може змінитись. Це КПП зі старичками-вахтерами та суворим пропускним режимом. Вони є квінтесенцією цих місць. Вони надія на те, що коли-небудь якісь політичні зірки прийдуть в норму, якісь кліматичні умови знову припинять чудити, що колись, на якомусь оберті хаотичних реформ про них, про всі ці НДІ, забуті флагмани промисловості, всі ці міністерства та куруючі поштові скриньки, так ось – якось про них згадають.
Яке-небудь світило стане на правильну орбіту, хтось впустить якусь запилену папочку з якої випаде якийсь полинялий папірець, хтось випадково неправильно натисне якусь клавішу якогось допотопного 286 айбіем-подібного і на екран вийде їх особистий код, і ось тоді, саме тоді, все повернеться до норми.
Кульмани вирвуться з гіпсокартонного полону й розкидають стенди з шампунями та графіками росту продаж, старі важкі столи з ДСП, немов казкові тролі, піднімуться з запліснявілих підвалів й займуть свої місця, замість молоденьких студенток у коротеньких спідничках, по гулким коридорам забігають лисуваті чоловіки з портфелями під пахвами, в сірих у смужку костюмах з нарукавниками поверх засалених піджаків.
Не знаю, чи відбудеться це. Але саме віру у це я читаю в очах вахтьорів. Саме цьому культу присвячені святилища їх келій-каптьорок. Саме про це кажуть їхні погляди сповнені шляхетної понад-мети. Це їх символ віри. Це їхній привид майбутнього, колективний вершник без голови.