Якщо пошукати якийсь більш-менш універсальний тренд в історії Європи останнього сторіччя, то цей тренд буде зватись «гординя». Кожен європеєць кінця двадцятого і початку двадцять першого сторіччя абсолютно впевнений що за його життя людство досягло кульмінації свого розвитку.
В принципі, нічого нового в цій ідеї немає. Європеєць 17-го сторіччя, не дивлячись на «Тридцятилітню війну» у Західній Європі і Україно-Польську війну у Східній, був абсолютно впевнений що «середньовіччя» закінчилось і він живе в епоху осяюваного відновлення блискучої цивілізації еллінів. Лютеранство, Англіканство, Кальвінізм, вільний ринок.
Європеєць вісімнадцятого століття ще більше переповнений пихою, він подолав «дике і грубе» сімнадцяте століття, з його варварськими релігійними війнами та недолугими революціями.
Європеєць дев’ятнадцятого століття вже не просто пихатий, він самозакоханий. Конституції, білі про права, американські штати. Світло просвіти, ніяких «перегинів» Французької директорії та Робесп’єра. Звичайно, були свої казуси, наприклад «корсиканське чудовисько» (Наполеон Бонапарт, своєрідний Адольф Гітлер тих часів), але це наслідок минулого століття і його прах давно зотлів на острові Святої Єлени.
Навколо будуються залізниці, зводяться величні мости, в Лондоні копають метро, а Чарлз Беббедж вже виточує напилком шестерні своєї аналітичної машини (механічного комп’ютера). Шерлок Холмс нюхає кокаїн, розмовляє по телефону, надсилає телеграми у США і ширяє по Лондону на мотоциклетній колясці лякаючи її ричанням коней, ізвозчиків і вагітних, стягнутих у корсети дам, з їх вічними мігренями та втратами свідомості. Промислова революція. Королева Вікторія. Пік.
Двадцяте сторіччя сторіччя тут не виключення, якщо б не два-три казуси. Перший казус стався 1907-го року і звався він «економічною кризою», яка мала результатом першу світову війну. Перша світова війна благополучно відгриміла і закінчилась купою маленьких світових війн які звичайно розпочали противники світової війни і які були названі війнами «громадянськими». Устаканилось. Переможена Германія повернулась в свій природний архаїчний стан, правда замість купи князівств анархію творили купи політичних партій Веймарської Республіки. США та Британія поринули у хвилі потрєблядства та ліхо витанцьовували під свінґ у підпільних кабачках бутлегерів. Навіть зажди дика, єдина понаддержава дев’ятнадцятого століття, яка тоді колись тримала за яйця Європу, а відповідно і весь світ – Росія і та відпочивала від дикості своєї революції, почала будувати НЕП і спокійно марширувала голяка по осінній Москві переживаючи першу у світі «сексуальну революцію».
Все нормально, Пікассо перевершив еллінів, як перевершив їх раніше Рембрант, паровий двигун програв двигуну внутрішнього згоряння й конвеєру Генрі Форда, знайшов своє пояснення навіть «вічний двигун» лорда Реллея (Джона Вільяма Стретта) чию премію по фізиці 1904-го року сором’язливо не любить згадувати Нобелівський комітет. Цивілізація переможно крокує вперед, Європою розповсюджується аж дві «панацеї» вигадані фірмою «БАЄР» – аспірин та героїн. Обидва знімають головну біль, лікують всі хвороби і взагалі користуються широкою популярністю.
Біржовий обвал 1929-го трапляється, хоча його блискуче долає «умніца» Франклін Делано Рузвельт. І нікого не турбує що навіть на піку 1929-го промисловий продукт світу так і не досяг рівня 1907-го року. Пізніше Курт Воннеґут описує утопічну цивілізацію з точки зору 1933-1937-х років: світом правлять інженери-технократи, заводами керують автомати, а бидло сидить на велфері і не працює. Правда 1937-го року так і не досягши рівня 1929-го (який в свою чергу не досяг рівня 1907-го) економіка США знову впадає в «рецесію», але тут дуже вчасно трапляється Гітлер («баварське чудовисько»!) і Європа із задоволенням влаштовує чергове мочілово на «найзатишнішому континенті світу», який правда не є континентом. Як завжди все закінчується хеппіендом. Гарні хлопці долають поганих, Гітлер трується, Сталіна труять, імператора Японії не труять, але частину його підданих засмажують зі скоринкою у Хіросіма та Нагасакі, після чого він капітулює (без цього упороті азіяти за різними оцінками програли б найкраще в проміжку між 1951-м і 1957-м). Під час виробництва атомної бомби американці вигадують комп’ютер, який ще раніше вигадали англійці для розшифровки повідомлень нацистської «Енігми», а ще раніше вигадали нацисти, але просто так, по-приколу. Мрії старого мрійника, авантюриста і казнокрада Беббеджа здійснились, але не в механіці, а в реле, лампах та транзисторах.
Світ рухається. Протистояння систем. Людина виходить у космос! Людина на місяці (хоча дві третини фоток, як визнає саме NASA – підробка). ARPAnet що походить з систем управляння силами ядерного стримування США, приходить у ВУЗи, щоб потім дійти і до бидла у вигляді Інтернетів з блек-джеком, шлюхами і блогами Сергія Лук’яненко та Тьоми Лєбєдєва.
«Людство досягло свого піку». Інформаційна економіка. Старі вікторіанські фабрики давно стали музеями, або на їх місці виросли розважальні центри. Дві третини розвинених економік складають «послуги». Радянський Союз, так і не досягши рівня розвитку імперії Романових, розпадається. Падає дірявий як сито Берлінський мур. Україна стає незалежною. Стрімке лівіння Західної Європи, сумновідома Сахаровська «синергія систем».
Інтернети. Інтернети. Інтернети. Бум доткомів і їхній крах.
Двадцять перше сторіччя. Європа – край найманих працівників. Стає модно скаржитись на інформаційне перевантаження. «Темпи науково-технічного прогресу досягли небачених висот». За один день європеєць отримує таку кількість інформації, скільки ціле покоління австралопітеків (що в одному сліді мамонта для кроманьйонця більше інформації ніж у всьому ґуґлрідері для сучасного планктону, звичайно не в рахунок). Клерк Лєна викладає на екрані пасьянс та пише вконтактік про те, як це важко жити в інформаційному суспільстві вебдванолів та стартапів.
Стоп. Тут час натиснути на гальма і запитати: а в чому власне «пік цивілізації»? Якщо відкинути різні статистичні хитрощі, то виходить що станом на 2008-й рік реальне виробництво речей не зрівнялось з рівнем вісімдесятих, який не досяг рівня сорокових, який не досяг рівня двадцятих, який в свою чергу програє рівню промвиробництва 1907-го року.
Європейські імперії зникли, і без «брємєні бєлого чєловєка» чурки всіх мастей і порід активно віддаються своїм культурним особливостям з вівцями.
Па більше, чурки знову заполонили Європу і реконкісти навіть не видно на обрії.
Комп’ютери були обдумані ще за часів Беббеджа.
Інтернети нічим принципово не відрізняються від телеграфу.
Радіоактивність досліджували ще в дев’ятнадцятому сторіччі.
Пів століття дослідження термоядерного синтезу нічого не дали.
Космос? Яблуньки на марсі квітнули ще у Циоковського, раннього Ґерберта Уеллса та А.Н. Толстого.
Якщо двадцяте сторіччя проведене з пихою «прогресу» не дало нічого вартого уваги, то що дасть сторіччя двадцять перше?
Подивимось з чого воно почалось. «Проблема-2000″. Типовий варварський забобон, активно розпіарений медіа і який закінчився закономірним пшиком.
Що далі? Щорічні епідемії різної гусячої хуйні які нічим не закінчуються, але на які витрачаються «сотні дєнєг». Теорія «золотого мільярду» вигадана «Римським клубом» (такі собі дурники по-типу наших «станіславців») з пропагандою гомосексуалізму та іншими радощами описаними ще татом космічної опери Джоном Холдеманом. Нещодавній скандал з німецькими батьками яких посадили до в’язниці за відмову відпускати своїх дітей на уроки «сексуальної культури» це тільки квіточки. Освітою в адміністрації Обами займається людина, що розповсюджувала листівки які агітували за дитячу педерастію.
Озонові діри і глобальне потепління яке чомусь приносить глобальне похолодання. Кліматґейт.
Якщо є якась особливість у двадцять першого століття, то це те, що деградація, примітивізація Європи стає все більш помітною.
Друге століття Європа нічого не вигадує. Ви думаєте Рим впав за день? Століття гниття і тільки потім Аттіла. США в проміжку між 1933-м і 1937-м чесно вважали що «Велика депресія» подолана.
Пік європейської цивілізації прийшовся на 1907-й рік і його вже не перевершать. Цегляні труби старих заводів холодні більше сотні років і будуть такими далі.
Більше забобонів. Більше дикунського блуду. Більше ринку послуг.
ТОВ «Шаман що викликає дощ» вийшло на ІРО в Нью-Йорку. Новий кактус та торпеді вашого Рено зменшить викиди цеодва і заштопає озонові діри. Наліпка на мобільнику зупинить віслючий ГРИП.
Епоха що почалась з плясок святого Вітта просто зобов’язана закінчитись у печерах. Висновок? Вірити у першого приватного космічного перевізника Scaled Composites LLC, вірити поки його не розбестив замовленнями уряд США. Contra spem spero. Вірити, бо з’єбатись звідси це єдиний шанс оминути деградацію. Ну а поки …поки купувати консерви. І набої.
З новим роком.
::топ-блог::
