Єдине корисне що робив за життя Че Гевара – це розстрілював гомосятіну [link]. Взагалі це дуже цікаво, вершина досягнень Ернесто – організація тюрми Ла Кабана та системи кубинських ГУЛАГів як таких. Вдумайтесь, тюремник став символом свободи.
Навіть не так, «ТЮРЕМНИК ЯК СИМВОЛ ЛІВОЇ СВОБОДИ». «Свобода це рабство» відпочивають.
Взагалі, зі всіх опусів присвячених тактиці партизанської війни, епістолярний шедевр Че Гевари є найсмішнішим. Справа в тім, що він присвячений чому завгодно, крім власне війни. Пошиття взуття, як класно ховатись, медична служба. Останнього власне більше всього, але є дуже характерний момент – як згадаю нічого не говориться про трупи.
Так любі друзі, про трупи. Для порівняння: колись на Січі стався неприємний випадок, відносно невеликий гарнізон що там лишився, за армійською традицією всіх часів і народів упився в стєльку та позасинав у казармах (куренях). Все б нічого, але саме в той момент на Січ напала втричі переважаюча армія бусурман. В ітого, коли наші героїчні пращури прокинулись, то крім похмілля отримали розгулюючу по розташуванню частини ворожу армію. Нічого страшного не сталось, козаки просто в похмільному гніві перебили татарву.
І тут починається найцікавіше. Самому інциденту козацький літописець майже не приділяє уваги, справжню гордість у нього викликає те, що вони зробили з горами правовірних тіл, душі яких вже відправились до гурій. З педантизмом вартим бухгалтерії концтабору Бухенвальд, козацький хроніст описує скільки саме трупів і яким чином утилізували Лицарські Сини.
І це любі друзі не випадково, тому-що війна це в першу чергу не героїчні звитяги та трофей, війна це трупи. Гори трупів що смердять, вздуваються, розповсюджують заразу та притягують на себе різну неприємну живність. Для повного щастя, примусити займатись трупами нормальну людину майже неможливо. Простіше змусити ватагу розбійників займатись фортифікаційними роботами, ніж ополченця вирити звичайну могилу та кинути туди шматок гнилого, червивого, подзьобаного птахами м’яса.
Але тут є момент, трупами займається тільки армія-переможець. Лузер тікає (цікавиться взуттям), ховається (організовує схованки) та зализує рани своїх недобитків (організовує медичну службу). Ось саме цим (крім розстрілів) і займався все життя великий команданте Эрнесто Гевара де ла Серна аж поки, в джунглях Болівії, його власним дорогоцінним трупом не довелось зайнятись деякому Феліксу Родрігесу…

Цей лівий – гарний лівий. Він вже мертвий лівий. Дякуємо голові мисливців Феліксу Родрігесу та безпосередньму виконавцю вироку сержанту Маріо Терану. Вони зробили цей світ кращим і врятували багато життів. Ми вас пам’ятаємо хлопці.
::топ-блог::
