Варяжка феєрична як ніколи.
ЩЕ:
Розродився Політсхемою [link]. Народив новий значок:
Здогадайтесь, хто [link] це?
.
Архив рубрики «поцрєоти»
.lj: Прекрасне.
29.01.2012.lj: Пане головуючий, чи можу я назвати сера Джеймса дріб…
23.11.2010Прочитав я от значить вчора новину, що підприємство головного борцуна за права пенсіонерів не платить у пенсійний фонд [link] і якось, без зв’язку з цим, набрав у пошуку «дрібне паскудне жиденя» [link]. Обуренню моєму не було меж! Виявляється ґуґл (якому ми так віримо!) нічого не знає про дрібних паскудних жиденят! Для перевірки я спеціально вбив у пошук «мелкий паскудный жидёныш» [link] і як не дивно дітище Сергія Бріна знало аж 30 сторінок з цією російською фразою.
Потім, якось без зв’язку зі всім цим, мені згадалася команда «definition:», і оскільки гугл нічого не знає про Мішу Бродського та дрібних паскудних жиденят [link], то набрав я для початку слово «поц» [link]. Не знаю якими заячими тропами біг далі мій асоціативний ряд, але з команди «дефініція», я переключився у пошуці на HTML-тег по визначенню дефініцій – dl/dt/dd. Хоча я визнаю що не розумію як він працює, але виглядає (для прикладу) він приблизно от так.
- Хто тут поц?
- Михайло Бродський
- дрібне паскудне жиденя.
- Михаил Бродский
- мелкий паскудный жидёныш.
Або російською
А якщоб ви захотіли вставити цей урок веб-програмування у свій блоґ, то за допомогою тегу textarea це можна зробити звідси:
На цім урок з мови розмітки веб-сторінок закінчую і прощаюсь. Амінь.
.rz: Куртуазний Табачник.
02.11.2010Спочатку відмінити вступний іспит з української мови. Потім внести російську мову в список іноземних. Потім ввести умову обов’язкового екзамену з якоїсь іноземної мови. Вуаля. Кожен крок окремо – нічого, але разом дорівнює обов’язковому екзамену з російської мови [link].
Слідкуйте за руками, тут вам і Сінгапур, і Саакашвілі, і реформованих модернізацій з нанотехнологіями вагон і маленька тачанка. Залишилось тільки заборонити використання української і почати боротьбу з українським буржуазним націоналізмом. Новий тумба-юмба орден [link] від «патріарха Кирила» вважай вже на стрічці через плече.
Це чітко те, що зветься «ескалація вимог» зі сторони «маленьких дискримінованих меншин». Ось воно сиділо все із себе таке слабке і пригнічене, канючило що його «дискримінують», повні вселенської туги великі круглі оченятка робило, а ось отримало своє, вуса розправило, ікла скалити і тяфкати почало, вже і гнобити більшість збирається. Проститутка-феминюшка збирається садити клієнтів шльондр, а не самих потаскух. Підора всиновлювати змогли? Тоді будуть вимагати забирати за допомогою ювенальної юстиції дітей нормальних людей. А там може і обов’язковий гомосексуалізм в законі проштовхнути вдасться (як про метод «контролю над народжуваністю» пошепки вже говорять).
Франкофони Бельгії, з великим задоволенням забороняли фламанську мову, як тільки отримували права. Шведи забороняли суомі у Фінляндії. От і наші росіянчики поперли протореним шляхом. А їх у нас тут півтори каліки: 13% населення, з яких дві третини – напівкровки та інші метиси, чистих вєлікоросів дещиця і компактно вони проживають тільки в певних районах «континентального» (поза межами ЮБК) Криму. Стає зрозуміло чому Корнілови з Табачниками та Кураєвими так дрочать на «Волинську різьню УПА». Дуже вже знаєте голожопі «цивілізатори» поляків Волині самі собі нагадують. Жахіття ночами сняться. Сидять вони там в своїй Одесі, наркотою торгують, проституток в контейнерах з китайським мотлохом ховають, пакистанців в трюми вантажать, а в оточуючих Одесу селах молоді і голодні жлоби НОЖІ СВЯТЯТЬ.
Одна ніч і немає більше російськомовної Одеси. В’їхали злі селюки на тачанках з кулеметами і ПОЧАЛОСЬ. А ті хохли що в місті закріпились та гокали російською смішно, ще селюків інструктують, ось мов, письменник-фантаст антифашист Лєв Мандавошкін, пише під псевдо, справжнє прізвище Розенблядь, а це російський культурний діяч самопроголошений князь Говноліцин (герб з фамільним древом на червоній корочці і в кишені), мамоньку Сарою звали, та ще портова повія була, а ось це у нас борець проти українського націоналізму і за український патріотизм Ашот Дєрьмозян, найближчий ліхтарний стовп за рогом…
Ось і просинається наш борець з жахами українізації в холодному поту. Ось і строчить статейки. А ще мріє жахіття це знищити. Щоб значить ніякої мови, ніяких УПА з «Генералом СС Симоном Петлюрою (нагороджений сімома срібними свастиками особисто Євою Браун!)», і щоб не ниттям так катанням русифікувати, заборонити, відмінити.
Висновок один: ніяких перемовин з лінгво-терористами.
Новоспечені депутати, хочете показати які ви націоналісти та за мову? Не треба чекати виборів у парламент. Прирівняйте конкретно у вашому місті російську мову до нецензурної лайки. І штрафуйте по адмін кодексу. Прийняли значить постанову міської ради що віднині у Львові «вєлкій і могучій» карається за статею 173 Кодексу про адміністративні правопорушення, а якщо «язиком» заговорив державний службовць – ст. 296 Кримінального Кодексу України. Це цілком в повноваженнях місцевої ради. Поки собачники будуть борцювати проти відміни цього, у них не буде часу русифікувати далі.
Чавіть маленькі дискриміновані меншини. Чавіть, щоб у них навіть думки не було йти на ескалацію вимог. Гомікам – статтю «мужеложство». Феминісткам – статтю «проституція». Табачникам – елегантно і куртуазно яйця в дверний косяк.
І буде всім щастя. Амінь.
.ua: Вонапрацює. Ртом.
22.04.2010Семен Васильевич Петлюра
Кричат хохлы махая салом
Он гордо едет на кобыле
Кобыла держит хвост трубою
А за спиной его дружина
Могучих храбрых великанов
Все клерки бывшие, поэты
Махают плетками радушно
Александр Лаэртский – Петлюра в Киеве
Кричат хохлы махая салом
Он гордо едет на кобыле
Кобыла держит хвост трубою
А за спиной его дружина
Могучих храбрых великанов
Все клерки бывшие, поэты
Махают плетками радушно
Александр Лаэртский – Петлюра в Киеве
Не знаю що більш бридко: те що Янукович підписав, чи те що Тимошенко позалупиться для проформи, а потім стане в звичну для себе колінно-локтєву.
Мій прогноз: Тимошенко не посадять, бо Тимошенко Януковича це те саме, що Симоненко Кучми.
.rz: Союз Радянських Соціалістичних Бомжів.
05.10.2009Зараз читаю книгу про радянський союз і зіткнувся з цікавим мотивом: радянський інженер отримує зарплату 110 рублів і витрачає дві третини її на «якісне імпортне взуття». І виникло у мене питання, як це співвідноситься з сучасним рівнем. Для початку візьмемо 110 рублів, для краси врахуємо «тринадцяту зарплату» і отримаємо 120 рублів, дізнаємось у скільки обійшлись модні шкари цьому самому інженеру – у 80 радянських рублів. Подумаємо, що це за взуття. Цілком логічно що це явно не взуття з страусячої шкіри. Найімовірніше модні капці це або: 1. взуття з «країн соцтабору» (по-типу Угорщини чи Польщі), або 2. найдешевше взуття з «капстран» (капіталістичних країн). т.ч. «модне взуття» радянського інженера це щось з циклу сучасного дешевого китайського чи турецького взуття. Скільки воно коштує? Приблизно 70-80 гривень. Робимо висновок: 70-80 гривень це приблизно еквівалентно радянським 80 рублям.
Перевіряємо гіпотезу. Що ще одягає радянській інженер? Моднявий радянський інженер одягає модняві «імпортні» шмотки. Де від їх дістає? У «комісійках» (комісійних магазинах). Що таке «комісійний магазин»? Комісійний магазин це сучасною мовою «секонд-хенд». т.ч. заможність по-радянські це можливість дозволити собі носити обноски.
Перевіряємо ще раз. Як харчується радянський інженер? А харчується радянській інженер: 1. з магазинів 2. з власних чи родичів із села городів.
З сільський городів зараз в містах харчуються тільки ГМО-параноїки та різноманітні «понаєхі».
В радянському магазині в найкращі часи було три сорти вареної ковбаси, два сорти копченої, набір консерв, черствий хліб та синюшна курка що загинула природною смертю від старості. Хронічно зелена варена ковбаса вироблялась з туалетного паперу (чи іншого аналогу сучасної ГМО-сої), копчена невідомо з чого, а з чого вироблялись радянські консерви ви ніколи не захочете дізнатись. За рівнем якості продукції, в сучасній Україні можна знайти аналог радянських «гастрономів», це нелегальні магазини з продажу прострочених продуктів харчування що іноді виникають біля великих мереж супермаркетів .
Але тут теж не все так просто, як ми вже вирішили, дві третини своєї зарплати радянський інженер витратив на взуття, тому навіть радянська «просрочка» йому не по кишені. Який вихід? А він є, дешева як невідомо що «столовка»!
О! Столова, як багато у цьому слові. Гидкий напій під іменням «компот з сухофруктів», чай що зроблений у немитій каструлі з під супу, цей самий суп що приготований з червивого м’яса, гнилого луку, примороженої картоплі (з лушпайками), напівм’якої моркви та кислої капусти. Смердюча котлета. Перлова кашка. Вже потекли слинки? Я довго думав знайти аналоги радянських столових в сучасній Україні. Ні мівіни, ні недоїдки на задньому дворі ресторанів ніяк не можуть зрівнятись по рівню якості з гастрономічними дивами радянських столовок. Але таки знайшов. НІЧЛІЖКИ з безкоштовною прикормкою. Рівень харчування ДОВОЛІ ЗАМОЖНОЇ РАДЯНСЬКОЇ ЛЮДИНИ ВІДПОВІДАЄ РІВНЮ НІЧЛІЖКИ ДЛЯ БОМЖІВ.
Ну і на останок про нерухомість. Один з улюблених аргументів совкофілів – «давали квартири» і «багато будували». Тут у мене завжди виникає питання «якщо в радянському союзі багато будували, то чому при скороченні населення навіть під час недавнього будівельного буму у нас досі не вистачало житла? Звідки взялись нам у спадок всі ці «квартирні черги» шаровиків-затєйніків?». І тут розгадка проста – безблагосність. Справа в тім, що навіть у часи Хрущова абсолютна більшість жителів міст мешкали у: 1. бараках 2. комуналках 3. общагах. Це значить, що навіть частина кімнати для радянської людини була розкішшю і саме в комунальній кімнатці жив наш радянський інженер. Більш того, навіть цим клаптиком під дахом він не володів, а ВИНАЙМАВ у ЖЕК.
Таким чином, проаналізувавши рівень життя радянського інженера як представника середнього класу радянського союзу, ми приходимо до цікавого висновку: радянській інженер отримував у місяць біля 120 гривень, витрачав дві третини зарплати на найдешевше взуття, коли мав гроші харчувався з магазинів простроченої продукції, коли не мав знаходився на утриманні у родичів з села чи харчувався у нічліжках, одягався у секондхенді і проживав винаймаючи житло разом з десятком таких же невдах як він.
Висновок: середній забезпечений клас в радянському союзі навіть за сучасними українськими поняттями відповідає рівню БОМЖІВ.
У вас ще не виникло бажання каструвати соціалістів? Не хімічно, а іржавими ножицями.
.lj: Хохлобурлєніє хохлоговьон.
28.04.2009Нє стрєляйтє в піаніста он іграєт как умєєт. Народ, припиніть труїти Стронґовського. Ну можливо налажав пацан, але ви ж зараз виглядаєте як йобаний гурток захисників «солов’їної». Тіж просвітяньські яйця але в богемно-просунутий профіль.
Дєтієйбогу, приблизно як бабусі-цензори з нацкомморалі починають битись в істериці від слова ХУЙ, ви б’єтесь якщо слова ХУЙ немає. Це до речі, викликає вкрай сумні думки щодо значення слів «недойоб» та «спермотоксикоз».
.ru: 95%.
21.04.2009Дякуємо за інформацію пан Міронов, українці це помітили давно. Вас це також стосується.
.ru: Я вважаю що це прекрасно.
19.04.2009
.ua: Натяк на СНА?
06.12.2008Все це дуже гарно [link], у мене відкрились очі (всі три), мізки, серце, зябра та інші когнитивні прибамбаси, але чому це дуже нагадує стандартну гризню між правими, причому в найбільш гидотному (аля-РУХ 90-х) вигляді?
Взагалі, за моїми спостереженнями будь-яка «революційна» організація складається виключно з двох типів членів:
1. Зрадники, сексоти, стукачі, агенти СБУ-ФСБ-ZOG, провокатори.
2. Мудаки, неадеквати, психи, довбойоби, ідіоти, дурні.
Парадокс політики в тому, що не дивлячись на такий склад, такі організації завжди перемагають. Па більше, найбільш боляче це б’є по тим людям/організаціям/державам, які власне ці рухи й інспірують.
ЩЕ:
Нетеоретичне питання, чому хохлоправі при думці про військовий напад на Україну починають шукати провокаторів у своєму русі, а не засоби яким чином пробити у бюджеті-2009 дев’яносто мільярдів гривень на армію? Це що, якась піздата тусовочна фішка, яку мені ніколи нахуй не зрозуміти?
.gi: Історії російських патріотів.
07.10.2008Андрій Ан-ко був звичайним прилипалою. Тим самим типажем, що грубими лестощами та клянчанням видобуває з сильних (а часто і поранених) хижаків свою порцію цигарок, чупачупсів та подружок блядей, яких вже поєбали і викинули ті, хто дозволяв Андрію до себе прилипати. Казали, що варто вимовити його ім’я тримаючи у руках гроші, і він з’являвся поряд і починав канючити. Тому більшість його знайомих, не вимовляли прізвище Ан-ко тримаючи у руках хрусткий купон, ну а потім і хрустку гривню.
Я Андрія не те щоб зневажав (як істинний мізантроп я зневажаю все людство), а використовував. Тому вже у 13 років познайомившись з концептом біхеворістики винагороджував його лестощі тільки якщо вони промовлялись на людях, що зазвичай Андрій робити не любив. Лизання жопи за дрібні подачки (як наприклад за пару штук «Бонда легкого»), Андрій зневажав, хоча і використовував.
Хитрі західні технології маніпулювання свідомістю зробили свою справу, тому Ан-ко підлещувався до моєї особи так-же, як підлещувався до найкрутіших пацанів на районі, і робив він це на публіці. Цей факт, мав цілком прогнозований наслідок – інші пацани до яких він підлещувався, стали мене вважати за свого. Як і інші прилипали. Це ще більш посилилось, коли у мене з’явилась особиста «шістка». Шісткою був «Тьома» і ви не повірите, але я жодного разу його не відпиздив, не дав йому щось та не розводив його на бабки. Тьома був маленьким кар’єристом у світі шісток, тому дратував мене навіть більше ніж Андрій. Тому я постійно давав Тьомі беззмістовні завдання, щоб відволікти його подалі від себе. На відміну від Тьоми, Ан-ко був шісткою хоча і своєвільною, зрадливою, схильною мнити себе рівнею собі, але талановитою.
Саме чітка робота Андрія, стала результатом таких подій як: 1. Я вперше напився Водки (за чужий рахунок, до-речі) 2. Я вперше накурився трави (як слід здогадались – теж шарової) 3. Я вперше вхопив лапцею вологий волохатий сейф якоїсь його однокласниці (підозрюю що він мав на неї якісь плани, але я на це забив).
Крім того, він є моїм першим спільником у вчиненні таких злочинів як «Грабіж» та «Розбій» (велика літера не випадкова).
Але мова не про Андрія, а про Путіна. Точніше про російський патріотизм.
Ми часто курили куплені поштучно і заникані у парадняку сигарети, обговорюючи з Андрюшею Володимира Володимировича. Обом він подобався. І справа не стільки у Чечні, польотах на літаку і красивому картузику, що був одягнутий на борту підводного човна «Курськ». Справа у чіткому відчутті, що Путін – такий-же босяк як і ми. Він говорив як ми, діяв як ми, і так же нахабно катав на бабло, як це робили ми. Путін – це була наша кров від плоті. Згодом я захоплення від босяка-Путіна втратив. А Андрій ні.
В передостанній моїй зустрічі з ним (Андрієм, не Путіним), він вчився на романо-германському факультеті якогось відстойного ВУЗу, неконтрольовано курив план і міг вести розмови лише про те, кого б гарно було-б виїбати (показуючи пальцем по об’єкт «вождєлєнія»).
В останній розмові щось змінилось. Він вже не вчився (Андрій, не Путін), він перекладав якісь срані інструкції до кавоварок. Він вже не буви гопніком чи растаманом, він був православним. І найгірше: він вже забув, навіть як думати про блядей. Місце веселенької хвойди і її тугенької піхви, надійно замінили «Росія которая встаєт с колєн» і «План Путіна». Дійство огидне. Я не витримав.
Це був один з перших випадків, коли я запалив «Вєлікім Анлюсом» у ріал-лайфі. Ан-ко задьоргався. Ан-ко не вірив своїм вухам. Велика, велична, прекрасна росія може викликати таку зневагу? Неможливо. Він побіг вверх по сходам (справа відбувалась у нашому під’їзді) за книжками. Він почав листати джерела і доводити. Він намагався не слухати контраргументи. Один раз у нього почалась типова (навіть «клінічна») істерика. Врешті-решт ми знайшли крихту порозуміння. Не тому-що, я чи він були толерантними, не тому-що нам набридло, не тому-що хтось визнав іншого правим. Ми знайшли порозуміння в одному питанні і лише з одної причини – будь Андрій хоч сто разів «російський патріотом» і «православним віруючим», але він назавжди залишиться киянином. Його захист пробила одна фраза – «якщо російське православ’я має якийсь зв’язок з хрещенням Русі, то нехай вони роблять своїм центром Київ. Татаро-монгоське іго закінчилось, час повертатись до Матері». Андрій закляк, замовчав і… нарешті видавив «да». Я додав «а далі ми поглинемо всю їх срану державку». Ан-ко вже не мав сил суперечити. Вєлікій Аншлюс переміг.