Нотатки Українського Імперіяліста™

На акції підприємців мене чесно кажучи бути не мало, оскільки я не просто «проти податкового кодексу», а як людина схильна до пуританської єресі, вважаю фразу «чесні податки» відвертим оксюмороном і допоки попіл батьківського водочного бізнесу буде стукати в моє серце, я буду оспівувати контрабанду, самогоноваріння та інші радощі справжнього бутлеґґерства.

Але в даному випадку сил стриматись не було, тому радісно одягнувши свої бундесовські берці (вага кожного – 1 кг 200 гр) я підстрибом побіг на майдан незалежності.

Солянка. Перше що здивувало, що на одній акції зібрались підприємці і їх люті вороги – профспілки. Власне прапорів профспілок там було навіть більше ніж прапорів ринків, базарів, ліг та інших асоціацій підприємців. Тому у мене особисто, одразу з’явились сумніви щодо наявності та комплектності хлопчика, щодо якого існує питання чи був він.

Відверто кажучи, без сумніву підприємців на площі виявилось тільки троє, причому два з них торгували продуктом переробки котиків і собачок, що продається в цій країні під брендом «бєляш», а ще один безсумнівний підприємець налагодив на мітингу бойкую лавчонку з продажу чаю із коньячішкой бійцям спецпідрозділу «Беркут». Щодо ще однієї особи, яка була запідозрена в тому, що вона є підприємцем, думки редколегії розділились: хтось вважав що вона таки здає в оренду цього повітряного змія, хтось за його кольорами вирішив що особа є молдаванином, а хтось дійшов до висновку що це підорас який за 15 гривень/година тягає у повітрі хуєту з кольорами прапору партії Тимошенко.

До-речі, нажаль, не дивлячись на всі мої молитви, універсум забив хуй на всі прохання і не очистив конкретно цю локацію від представників сексуальних меншин. Роль підорасів виконали православні. Православні тримали у руках пластикові ікони, смерділи цибулею, гидотно співали та намагались утворити навколо будівлі ВР ленту мебіуса щоб з її допомогою переміститись у часово-просторовий континуум де особливо релігійним громадянам все-ще заборонено реєструватись у податковій під ім’ям, а не номером. Крім співів, ікон та попів у підорасів були помічені «імперські» (чорно-жовто-білі) прапори та двоголові курчата.

Власне на цьому цікаве закінчилось. Бачив соціал-націоналістів. Бачив братство ім. Степана Бандери. Бачив язичницького вигляду дідка-графомана, що парив якийсь власного написання перл з циклу «Україна – батьківщина слонів, гіпопотамів та носорогів». Бачив у вонапрацює кольорах типографські плакати з вимогою пенсій. Бачив наймасовішу акцію на мітингу підприємців – чергу в туалет.

Ну а потім організатори повідомили в динаміки, що у них велика перемога – вони змогли налаштувати звук. В подальшому виявилось що їх «глушать», а купити за 70 гривень мікрофон на дроті вони не вміють. Оскільки носити шапочку з фольги мені не посміхалось, на цьому я це униле дійство залишив. З чим і відкланявся.
ЩЕ:
Ледь не забув. Найголосніше організатори верещали тоді, коли народ намагався прорвати міліцейські кордони. Що власне ще раз підтверджує мою тезу «Хочеш революції? Спочатку пиздь мудаків з мегафонами, а вже потім ментів».

::топ-блог::