Архив рубрики «вибори-2009»

.ua: Колотись, плакати, але їсти кактус.

15.01.2010

Ні для кого не секрет, я – ющєніст, тому думаю відповідь на питання якого кандидата я підтримую є доволі очевидною.

Зараз багато хто написав чому власне кажучи саме цей кандидат.

З іншого боку, основний аргумент людей які «ні, ні, ні і ще раз ні» особисто мене дивує своєю відверто жіночою логікою: «Ющенко нічого не зробив». Коли я читаю щось подібне в текстах людей по типу Вахтанга Кіпіані чи Отара Довженка у мене виникає неперборне відчуття що Віктор Андрійович Ющенко на Майдані обіцяв жонитись на них, а замість цього залишив їх вагітними на вулиці з трьома дітьми на руках.

Причому варто задати типовому представнику цього племені просте питання: «а що власне кажучи мав робити Ющенко?», як тут же блискавично починається ban_set + ignore + anal_boarding.

Давайте подивимось, яка власне функція посади президента у сучасній системі влади? А функція тут дуже проста, президент у нас в країні не у всі жопи затичка, а конкретний високопосадовець з трьома головними правами:

1. Розпускати нахуй Верховну Раду.
2. Ветувати срані закони Верховної Ради.
3. Зупиняти йобані рішення Кабінету Міністрів.

Т.ч. президент України в системі стримувань і противаг це посада-запобіжник від дурощів наших улюблених центральних виконавчих та центральних законодавчих органів влади.

Почнемо в Верховної ради. Для початку «повторение – мать учения»: Верховна Рада – це парламент-графоман. За день наш законодавчий орган може змінити стільки законів, скільки пристойний представницький орган робить за 50 років, а то і за всю багатосторічну історію свого існування. Простий факт: щоб хоч трохи встигати за активністю народних обранців доводиться користуватись офіційним RSS свіжих законопроектів [link]. Агрегатор: Фішечки, Апач, Башечка, Антон Носік, Лєпрочка, Упячка, Верховна рада України. Переконайтесь, навіть в такому комплекті парламент засре ваш Ґуґлрідер.

І це тільки частина активності. Комітети ВР породжують паперу в рази більше ніж доходить до порядку денного. Кабінет міністрів в свою чергу приймає рішень на порядки більше ніж проектів в комітетах ВР, проектів рішень КМ на порядки більше ніж рішень КМ, і найгірше: кожне міністерство теж рветься нормотворити.

Відкрийте для початку RSS Ради і почніть читати тільки те, що планується до розгляду. Обіцяю, світовий рекорд за кількістю ідіотизмів буде побитий вже на першій сотні документів.

450 уєбанів з Ради + 15000 уєбанів з Міністерств цілодобово зайняті безперервною DDOS-атакою на цю бідну, від народження рахітичну, юридичну систему.

І тут ми отримуємо відповідь що робив всі ці роки президент Ющенко і що він власне кажучи мав робити: ветував всі ці податки на Інтернет та пільги онукам ветеранів куліковської битви.

Президент Ющенко п’ять років:

1. Двічі намагався розігнати парламент (один раз успішно, є версія що отримає право добити це скликання після першого туру).
2. Ветував найбільш дебільні прийняті ВР проекти.
3. Призупиняв безкінечний потік казнокрадських ініціатив Уряду.

Тепер питання: що станеться якщо президент припинить це робити? Ви думаєте вони угомоняться самі? Ви думаєте що у жадібності і цинізму знаті є межа?

Маленький інфантильний наївняк…

::топ-блог::

.rz: Юля-золота-рибка.

11.12.2009


Карл Гюстав Юнґ – одна з ключових фігур у психоаналітичному русі ХХ-го століття, найталановитіший учень Зіґмунда Фройда, що отримав від вчителя навіть більшу анафему, ніж Альфред Адлер (розробник теорії комплексу меншовартості). Юнґ – автор геніального асоціативного методу (який дідусь з сигарою нєвозбранно упіонерив в учня), перший розробник домінантної зараз гіпотези про походження шизофренії, під кінець життя – напівбожевільний містик, алхімік, ідеолог «денацифікації» німців засобами психологічного маніпулювання свідомістю (що особливо пікантно зважаючи на те, що в психологічному русі до другої світової, він вважався креатурою партії Гітлера).

Скажу чесно, в Києві основним спеціалістом по юнґіанському чосу в політиці вважається моя мати, тому я лізу не в свої сфери. Але таки відкрию секрет: з моменту виходу Ю. Тимошенко з континууму напівмаргінальних політиків третього ешелону (т.ч. десь в проміжку між «миттям підлоги в штабах Ющенко» і зорганізованою партійною клакою кампанією з подання її на пост голови уряду), мене не залишає тонке відчуття наявності казково-архетипічних мотивів у поведінці громадянки Григян. І ось нарешті осяяло. Подивіться на ці картинки:


Перша це діючий прем’єр, кандидат у президенти Ю. Тимошенко, друга це старуха з мультфільму 1950-го року, зробленому по мотивам поеми О.С. Пушкіна «Казка про рибака та рибку». Ви не знаходите якусь неймовірну схожість?

«Казка про золоту рибку» Пушкіна (як і її прототип у братів Гримм) це історія про жіночу алчність, ненажерливість та закономірний результат такої поведінки, який чекає кожну представницю прекрасної статі, що не здатна тримати темну частину своєї природи під контролем. Історія життя Юлії Тимошенко настільки просякнута цим казковим мотивом, що кінець її не викликає ніяких сумнівів.

Результат закономірний завжди. Всю історію людства всіх «володарок морських» чекала одна доля. І ми всі знаємо що за доля чекає на новітню героїню народного епосу. «Цей звук неминучість, містер Андерсон». Другий тур? А може все ж ганебний програш, з відставанням від Богословської та долею відсотка різниці з Супрун? Лузер це завжди погана ставка, лузерша – ще гірша.

::топ-блог::

.ua: Осадочок.

28.10.2009


У мене є питання до вас друзі, що є Ющенко?

Ющенко гонор? Ющенко це смирення? Ющенко це спалах віри? Ющенко це розчарування?

Ющенко це згадка про тих нас, що жили п’ять років тому?

Ющенко це мрія про таких вас, що будуть жити п’ять років по тому?

Ющенко це надія? Ющенко це безвір’я?

Ющенко це світло ,чи це бруд?

Ющенко це Ющенко, чи це Ющенко?

Що значить для вас цей флегматичний бухгалтер зі звичками середньовічного київського князя, ідеями європейського відродження й його української версії – «просвіти» і пафосом державницьких змагань двадцятого сторіччя?

Апостол чи лжепророк?

Державний діяч, чи чергова бридка хохлополітична авантюристична істота?

Наївний бовдур чи юда?

Ющенко прийнято хулити. Ющенко прийнято обливати багном. Ющенко прийнято соромитись.

Про Ющенко прийнято згадувати зі зневажливими нотками в голосі.

Але що стоїть за цим?

Наклеп. Брудний, нахабний, беззмістовний наклеп.

Жодного підтвердженого звинувачення. Жодної підтвердженої підозри. Жодного жодного.

Осадочок-то лишився.

В ваших душах.

В ваших серцях.

В ваших мізках.

Знаєте чому я зараз за Ющенко, хоча на початку 2005-го із задоволенням чавив спроби створити навколо нього культ особистості?

Бо я не люблю коли людей оббріхують. Будь-кого, будь-коли. А Ющенко облили помиями які не мали ніякого стосунку до реальності. Осадочок. І він мене бісить.

Я не можу здолати чіткого відчуття що з сучасним відношенням до Ющенко мене жорстко наєбали. А ви?

::топ-блог::