
Здогадайтесь, скільки разів у статі про Шустера можна згадати Віктора Ющенка? Правильна відповідь: три рази [link]. Три рази Отар Довженко у статті про Савіка Шустера згадав прізвище третього президента. Прізвище самого Шустера в тексті згадано один раз (ще один в заголовку), голови канселярії президента Льовочкіна – один раз (один раз в заголовку), Бенкендорфа – один, Герман – один, Арфуша – два (обидва в тексті). Прізвище діючого президента Віктора Януковича – один раз. У тексті про те, як голова адміністрації президента Віктора Януковича Сергій Льовочкін скориставшись допомогою голови НТКУ Єгора Бенкедорфа протягнув в ефір першого національного телеканалу шоу Савелія Шустера більше всього критикується Віктор Ющенко.
Знаєте, коли я читаю тексти наших опозиціонерів, у мене виникає таке відчуття, що Віктор Андрійович все ще керує на Банковій. Його критикують, його закликають, його звинувачують. Це немов Джорж Буш-молодший у демократів США. Вже і президент свій, і Гуантанамо як виявилось не така вже й погана в’язниця, й Афганістан з Іраком окуповувати дуже корисно, а кожен бложековий допис правовірний лівак має почати з того, який поганий, жахливий, кровожерливий був George Walker Bush.
Ось і наші такі. Здогадайтесь, що можна написати на повістці на допит? Правильно, «спочатку посадіть Ющенко, а потім мене» [link]. Кого слід звинуватити в тому, що прихильників під ГПУ лишилось аж двадцять штук? Ви вже здогадались. Та що там зараз, піднімаю перші статті Георгія Гонгадзе, й там розмова лише про те, що зробив чи не зробив тодішній прем’єр-міністр. А це 2000 рік.
Люди дванадцятий рік зайняті виключно тим, що критикують одного конкретного уродженця Хоружівки. Іншого вже і не можуть. Вас ще дивує, що Янукович стає все сильнішим й творить що забажає? Подивіться хто його опозиція. Зброя вузького застосування. Хочеться написати щось погане про Януковича, а рука зрадницькі виводить “Ю…”. І так три рази.

Epic Win:
Епік він цих виборів однозначно Сергій Тигипко. Людина чиє прізвище не можуть правильно написати більшість населення країни бере 13%.
Результат Тигіпка демонструє в першу чергу заклопотаність своєю долею місцевих еліток. В найпершу чергу це стосується органів місцевого самоврядування в яких до недавно правив Блок Юлії Тимошенко. Я сам маю приклад містечка на Київщині, де місцеві по черзі були за НДП, Регіони, Нашу Україну, БЮТ, а за пару місяців до виборів перейшли на сторону Тігипка.
Темна Конячка словом. Рванув несподівано для всіх. Або майже всіх.
Epic Fail:
Епік фейл цих виборів має три ім’я: Костенко, Гриценко, Бродський.
0.22% Костенко Ю. І. є настільки закономірними, наскільки закономірний результат будь-якої дурості, жадібності і гордині. Якщо він хотів цими виборами попіарити свою Народну партію (ключове слово «якщо»), то пан Костенко дуже круто облажався. Його результат (тут і далі станом 99.78%) 54 285, цього вистачить рівно на те, щоб взяти на виборах одне невелике місто, пару містечок, або з пів десятка сіл. Це на вибір. У конкурсі «за чималі бабки загнати свою партію в маргінал» пан Костенко однозначно перемагає.
Гриценко. 1.20% це не 0,5% які він коштує, але аж ніяк не близько до 2%. «Ну і допомогли тобі твої ляхи синку?». Гриценко першим почав активну кампанію (не «одним з перших», а саме «перший») мав круту (але загадково-протимошенківську) підтримку в Інтернетах, засрав своїм «першим непрохідним» всі біллборди на відшибі Києва, і що в результаті? 295 538 хоч більше накладу газети його дружини?
Бродський. Бродський проти Ратушняка. Сферичний жид та сферичний жидоборець у вакуумі. Бланшировані. У власному соку.
Невідомо, чим більше пишається Міша Бродский: своїми 1600 френдами чи своїми 14 870 виборцями? Теоретично, якщо взяти френдофф Міши і мій, розповсюдити відповідні показники на виборців, то вийде що я особисто можу взяти більше ніж 7 096 Рябоконя О. В. Спонсор, де ти спонсор? Обіцяю гарних людей в виборчих комісіях!
Просто Win:
Віктор Янукович. Його 35.36% є не просто покращенням результату 2007 року (34,37%) але й за кількістю виборців що проголосували за нього (8 651 977) явно перебільшує результат 2007-го року (8 013 918).
Просто fail:
Яценюк. Політик що стартував з 10%-15% і отримав в результаті менше 7% і 4-те місце в кампанії. Я міг би сміливо віднести його до Epic Fail, але не буду. В цьому результаті вина є одна – бєзблагодатність. І винне не сцяння чиїмось мамам в рота (на це всім похуй), і не смугасто-токсичні біллборди другої частини кампанії що викликають підозру в передозуванні екстазином, а надмірна любов до ідеології. Що заважало мати більш прийнятну позицію щодо чорноморського флоту? Що заважало менше світити таблом на YES (рубикон кампанії Яценюка). Що заважало не пускати таку відверто-антибуржуазну економічну програму? Що заважало срань вашу наліво не лизати жопу Кремлю під час Грузино-Російської війни? Хто заважав відпрацювати потенційне єврейство, як Янукович зараз відпрацьовує свою судимість? «Він молодий, у нього все попереду, будуть ще вибори». Ага. Цих молодих та перспективних вагон і маленька тачанка, позаду стоять з посмішками хижими Олесик, Пабат і Басс.
Тягнибок. 1.43% це фейл, і якщоб не 352 154 голосів виборців це був би Epic Fail. Збільшення менше ніж в два рази. При низькій явці. Після Києва та Тернополя. Менше 2%. Якщо це не фейл, то що тоді фейл?
Тимошенко. Чим відрізняються 24.98% і 30,71%? Приблизно тим, чим відрізняються 6 102 415 і 7 162 174. Тимошенко в порівнянні з 2007 роком загубила біля п’яти відсотків рейтингу, десь 1 059 759 (літерами: один мільйон п’ятдесят дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят дев’ять) виборців. За інформацією штаба Тігіпка (написав без помилки?) з отриманих голосів за неї було вкинуто мільйон бюлетенів. Не вірю. Вкинуто було від 1,5 млн до 2,5 млн. Масштаби підрахуя такі, що його видно навіть в спробах МВС виманити паспорти під «заміну фотографій» в день виборів. Допомогло? Наразі навіть завітних 10% скоротити не вдалось. Янукович як дійсний прем’єр в 2004 програв Ющенко лише 155 816 голосів. Допомогло це йому? Адмінресурс теж має межі.
Hujznasho:
Ющенко. Радісно потирають долоньки латентні БЮТовці. Радіють петлюрці, бендерці всякі люберці та нємци. Жидєнько сруть цеглинками навіть праві. П’яте місце, 5.46%, виграш в єдиному місті – Львові.
Але маю питання: чим відрізняється 3% від 5,46? Це близько 55% якщо відштовхуватись від 3. Цифра 5,46 це 182% від цифри 3. Три роки полоскання мізків який Ющенко непопулярний, але він зі своїми 1 334 667 виборцями серед п’яти кандидатів які набрали більше мільйона (пропуск у вищу лігу). Т.ч. п’ять років свідомої обробки не дали результатів. Якщо фейл є, то це фейл Кремля.
Ні для кого не секрет, я – ющєніст, тому думаю відповідь на питання якого кандидата я підтримую є доволі очевидною.
Зараз багато хто написав чому власне кажучи саме цей кандидат.
З іншого боку, основний аргумент людей які «ні, ні, ні і ще раз ні» особисто мене дивує своєю відверто жіночою логікою: «Ющенко нічого не зробив». Коли я читаю щось подібне в текстах людей по типу Вахтанга Кіпіані чи Отара Довженка у мене виникає неперборне відчуття що Віктор Андрійович Ющенко на Майдані обіцяв жонитись на них, а замість цього залишив їх вагітними на вулиці з трьома дітьми на руках.
Причому варто задати типовому представнику цього племені просте питання: «а що власне кажучи мав робити Ющенко?», як тут же блискавично починається ban_set + ignore + anal_boarding.
Давайте подивимось, яка власне функція посади президента у сучасній системі влади? А функція тут дуже проста, президент у нас в країні не у всі жопи затичка, а конкретний високопосадовець з трьома головними правами:
1. Розпускати нахуй Верховну Раду.
2. Ветувати срані закони Верховної Ради.
3. Зупиняти йобані рішення Кабінету Міністрів.
Т.ч. президент України в системі стримувань і противаг це посада-запобіжник від дурощів наших улюблених центральних виконавчих та центральних законодавчих органів влади.
Почнемо в Верховної ради. Для початку «повторение – мать учения»: Верховна Рада – це парламент-графоман. За день наш законодавчий орган може змінити стільки законів, скільки пристойний представницький орган робить за 50 років, а то і за всю багатосторічну історію свого існування. Простий факт: щоб хоч трохи встигати за активністю народних обранців доводиться користуватись офіційним RSS свіжих законопроектів [link]. Агрегатор: Фішечки, Апач, Башечка, Антон Носік, Лєпрочка, Упячка, Верховна рада України. Переконайтесь, навіть в такому комплекті парламент засре ваш Ґуґлрідер.
І це тільки частина активності. Комітети ВР породжують паперу в рази більше ніж доходить до порядку денного. Кабінет міністрів в свою чергу приймає рішень на порядки більше ніж проектів в комітетах ВР, проектів рішень КМ на порядки більше ніж рішень КМ, і найгірше: кожне міністерство теж рветься нормотворити.
Відкрийте для початку RSS Ради і почніть читати тільки те, що планується до розгляду. Обіцяю, світовий рекорд за кількістю ідіотизмів буде побитий вже на першій сотні документів.
450 уєбанів з Ради + 15000 уєбанів з Міністерств цілодобово зайняті безперервною DDOS-атакою на цю бідну, від народження рахітичну, юридичну систему.
І тут ми отримуємо відповідь що робив всі ці роки президент Ющенко і що він власне кажучи мав робити: ветував всі ці податки на Інтернет та пільги онукам ветеранів куліковської битви.
Президент Ющенко п’ять років:
1. Двічі намагався розігнати парламент (один раз успішно, є версія що отримає право добити це скликання після першого туру).
2. Ветував найбільш дебільні прийняті ВР проекти.
3. Призупиняв безкінечний потік казнокрадських ініціатив Уряду.
Тепер питання: що станеться якщо президент припинить це робити? Ви думаєте вони угомоняться самі? Ви думаєте що у жадібності і цинізму знаті є межа?
Маленький інфантильний наївняк…
Ющенко гонор? Ющенко це смирення? Ющенко це спалах віри? Ющенко це розчарування?
Ющенко це згадка про тих нас, що жили п’ять років тому?
Ющенко це мрія про таких вас, що будуть жити п’ять років по тому?
Ющенко це надія? Ющенко це безвір’я?
Ющенко це світло ,чи це бруд?
Ющенко це Ющенко, чи це Ющенко?
Що значить для вас цей флегматичний бухгалтер зі звичками середньовічного київського князя, ідеями європейського відродження й його української версії – «просвіти» і пафосом державницьких змагань двадцятого сторіччя?
Апостол чи лжепророк?
Державний діяч, чи чергова бридка хохлополітична авантюристична істота?
Наївний бовдур чи юда?
Ющенко прийнято хулити. Ющенко прийнято обливати багном. Ющенко прийнято соромитись.
Про Ющенко прийнято згадувати зі зневажливими нотками в голосі.
Але що стоїть за цим?
Наклеп. Брудний, нахабний, беззмістовний наклеп.
Жодного підтвердженого звинувачення. Жодної підтвердженої підозри. Жодного жодного.
Осадочок-то лишився.
В ваших душах.
В ваших серцях.
В ваших мізках.
Знаєте чому я зараз за Ющенко, хоча на початку 2005-го із задоволенням чавив спроби створити навколо нього культ особистості?
Бо я не люблю коли людей оббріхують. Будь-кого, будь-коли. А Ющенко облили помиями які не мали ніякого стосунку до реальності. Осадочок. І він мене бісить.
Я не можу здолати чіткого відчуття що з сучасним відношенням до Ющенко мене жорстко наєбали. А ви?
Яценюк настільки успішно профлюродросив кацапів з «мовою міжнаціонального спілкування», що з ймовірністю 99% так і не отримавши загубив мій голос. Краще б Сєніни «політтехнологи» зайняли його рот морквиною, а не цими говьонними «месіджами». Іноді корисно мовчати.
ЩЕ:
Зоотехнік доїть корову, політтехнолог доїть політика. Така ось симетрія.
Народ каже що сумарний рейтинг Яценюка та Ющенко дорівнює рейтингу Януковича. Як і перед Тернополем та Києвом в БЮТ мантра «всі хто не визначився – наші». До-речі, памятаєте анекдотичне рішення суду щодо заборони критики Тимошенко на бігмордах [link]? Тепер печерський районний заборонив нам стєбати ту що працює (не Лідію Степанівну) у цих наших інтернетах [link]. Портнов такий Портнов, а Печерський районний такий Печерський районний…
Ау! Народні таланти, намалюйте банерок у стилі «цьому журналу похуй на вимоги нацкомморалі», але з текстом «цьому журналу похуй на заборону печерського районного критикувати Юлію Тимошенко».
Основний месседж президентської кампанії Тимошенко: Вони заважають.
Основний месседж президентської кампанії Ющенко: Мені сподобалось.
Основний месседж президентської кампанії Януковича: Я. Хочу.
Основний месседж президентської кампанії Яценюка: Йа кролєґ!
Основний месседж президентської кампанії Богословської: ВОНА СУКА!!!
Основний месседж президентської кампанії Тигипко: Який основний месседж президентської кампанії Тигипко? Дзвони 8-800…
Взагалі-то, цей наброс на вєнтілятор блоговий креатив Медвєдєва означає, що Вова не дозволяє йому навіть за допомогою МЗС РФ чи власного секретаріату щось зробити. Навіть Ющенко в капці нагадити. Доводиться в рожевенькому бложеку піаритись.
Оскільки запис (як я зрозумів) блоґовий, то ні МЗС України, ні СП відповідати не мають. Відповідь має відбутися в анонсованому колись твіттері Ющенко. Я вже уявляю цей діалог:
president_ua: @medvedev а ти хто такий?
medvedev: @president_ua Я Президент России!
president_ua: @medvedev Вова це ти? Знову загострення?
medvedev: @president_ua Я не Вова, я Дима!!!
president_ua: @medvedev ти ж казав що ти президент росії?
medvedev: @president_ua я президент!
president_ua: @medvedev Хлопчик Нікіта, припини бавитись чужими речами, і позви Володимира… ну дядю Вову словом покликай сюди.
medvedev: @president_ua Я ПРЕЗИДЕНТ РОССИИ!!11111!
president_ua: @medvedev я зрозумів, покликай Володимира Володимировича і більше не чіпай речі дорослих.
medvedev: ban_set president_ua
ЩЕ:

Народ підводить підсумки президентства В.А. Ющенко [link]. Мою думку [link] ви знаєте . Найрозумніше ситуацію прокоментував
raw_stick:
Я би сказав що ми відносимось до цього президента як вчитель до відмінника. Відміннику можуть впаяти «задовільно» за те, за що «второгодніку» ставлять «відмінно». Шкали оцінювання різні. Більшість українських політиків є «політичними двієчниками», від них ми ніколи нічого не чекали. До-речі, дуже схожа ситуація була колись у США:
Десь роки три тому я сперечався з одним соціологом з приводу науковості соціології як такої. Поясню свою думку, без сумніву певні методи якими користується соціологія є науковими, але будь-які претензії соціологів на можливість передбачення ними політичних подій є не більш ніж забобоном. Умовно кажучи, є певний математичний інструментарій який дозволяє шляхом зважування сотні курчат визначити вагу всього курятника і це факт, але коли ми проводимо серед тієї ж сотні курчат опитування «За якого півня ви проголосуєте на наступному тижні», то використання цих-же методів може сказати лише як весь курятник відповість на це питання, але ніяк про РЕАЛЬНИЙ РЕЗУЛЬТАТ ГОЛОСУВАННЯ ПО КУРЯТНИКУ. Самі соціологи це знають, але намагаються не помічати. Наприклад, всі соціологічні опитування на тему «за кого ви голосували», ПІСЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИБОРІВ показують значно більшу кількість голосів за переможця ніж переможець власне набрав. Всі опитування щодо девіантної поведінки, дають значно менші цифри ніж ця поведінка власне розповсюджена. Опитування ДО ВИБОРІВ як правило показують для фаворита результат на 10% більший ніж він реально набере. Людина не просто «політична тварина», це тварина опортуністична та схильна до конформізму. Одна справа відповісти анкетеру, а інша опинитись сам на сам з бюлетенем у кабінці. Тут вже не до месіджів «мені не ВСЕ подобається у тому що робить президент» та не до бажання виглядати соціально-адекватним, тут стоїть тупий і принциповий вибір: 1. або, популізм, пошуки винних, станок нацбанку, боротьба зі спекулянтами, підвищення податків та інфляція 2. або, більш-менш послідовна хоча і не досконала політика.
Зарано певні політичні персонажі ховають інших політичних персонажів, так зарано і так вперто закопують труну, що не помітили як самі себе закопали. А труна-то може виявитись і пустою… як в Тернополі.
Періодично читаю вереск лібералів щодо невиконання Віктором Ющенко своєї програми «Десять кроків назустріч людям». Як і будь-яка юлєноїдна агітація, ця теза постійно повторюється, ніколи не аргументується, й навіть будучи спростованою в суперечці з конкретним персонажем, використовується далі. Оскільки мені це дуже набридло, спробуємо розібрати що конкретно було зроблено і наскільки програма таки була виконана.
Для початку згадуємо самі «кроки»:
1. СТВОРИТИ П’ЯТЬ МІЛЬЙОНІВ НОВИХ РОБОЧИХ МІСЦЬ.
2. ЗАБЕЗПЕЧИТИ ПРІОРИТЕТНЕ ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРОГРАМ.
3. ЗБІЛЬШИТИ БЮДЖЕТ – ЗМЕНШЕННЯМ ПОДАТКІВ.
4. ЗМУСИТИ ВЛАДУ ПРАЦЮВАТИ ДЛЯ ЛЮДЕЙ, ПОВЕСТИ РІШУЧУ БОРОТЬБУ З КОРУПЦІЄЮ.
5. СТВОРИТИ БЕЗПЕЧНІ УМОВИ ДЛЯ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ.
6. ЗАХИСТИТИ ЦІННІСТЬ СІМ’Ї, ПОВАГУ ДО БАТЬКІВ І ПРАВА ДІТЕЙ.
7. СПРИЯТИ ДУХОВНОСТІ, ЗМІЦНЕННЮ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ.
8. СПРИЯТИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА.
9. ПІДВИЩИТИ БОЄЗДАТНІСТЬ АРМІЇ, ПОВАГУ ДО ЛЮДЕЙ У ПОГОНАХ.
10. ПРОВОДИТИ ЗОВНІШНЮ ПОЛІТИКУ В ІНТЕРЕСАХ НАРОДУ УКРАЇНИ.
Як бачимо їх таки десять, писались вони до «політреформи Медведчука-Мороза» (т.ч. під широкі «кучмівські» повноваження), тому запитання по певним з них є некоректними. Все ж спробуємо розібрати по черзі.
1. СТВОРИТИ П’ЯТЬ МІЛЬЙОНІВ НОВИХ РОБОЧИХ МІСЦЬ.
Цей крок від початку нагадував відоме правило «давати обіцянки щодо тих подій, які безумовно настануть». Прикладами цього є культове «весна настане», чи умоглядна обіцянка «сонце буде сходити на сході, а заходити на заході».
Щорічно в нормальному стані українська економіка генерує біля 1 млн. робочих місць, за рахунок скорочень, реорганізацій та банкрутств стільки ж зникає. Нескладна калькуляція (1 млн. * 5 років повноважень) показує – цей крок визначально був задуманий як такий, що виконається сам по собі.
До-речі, якщо взяти рівень безробіття 2004-го року, й подивитись на кількість непрацездатних в Україні, то ми дійдемо до цікавого висновку – в Україні банально не існує такої кількості рабсили. Вже у 2006-початку 2008 років, Українська промисловість відчувала ДЕФІЦИТ РОБОЧИХ РУК.
2. ЗАБЕЗПЕЧИТИ ПРІОРИТЕТНЕ ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРОГРАМ.
Нажаль, ця обіцянка виконана і перевиконана. Україна держава з одним з найбільших у світі рівнів перерозподілу соціального багатства через бюджет. Практично, Україна це держава з економікою Албанії, та соціальними апетитами Ісландії. Достатньо подивитись динаміку нарощування видатків бюджету, щоб зрозуміти: такі так, соціальні програми фінансуються як пріоритет.
3. ЗБІЛЬШИТИ БЮДЖЕТ – ЗМЕНШЕННЯМ ПОДАТКІВ.
Це єдиний крок з десяти, що не просто не виконаний, він зроблений назад. Є тільки одна проблема – люди що критикують президента за невиконання «кроків назустріч» є одночасно адептами збільшення податків.
4. ЗМУСИТИ ВЛАДУ ПРАЦЮВАТИ ДЛЯ ЛЮДЕЙ, ПОВЕСТИ РІШУЧУ БОРОТЬБУ З КОРУПЦІЄЮ.
Ще на майдані, слухаючи вереск Томенка «бандитам – тюрми» я задав собі одне маленьке питання: «Чому тільки бандитам?». Дійсно, звідки така вибірковість? А як щодо грабіжників, крадіїв, вбивць? Бандитам значить тюрми, а ґвалтівникам лаврові віночки на чоло?
Відповідь я знайшов аналізуючи біографії основних фігурантів майдану. І ця відповідь дуже проста: 2004 року в Україні, зайшлись в нерівній боротьбі бандити з… шахраями. Якщо замінити ідіотичне формулювання «бандитам – тюрми», на більш здорове «злочинцям – тюрми», то певних «помаранчевих» персонажів, довелось би відправляти «на нари» одразу зі сцени.
Словом, боротьба з корупцією цікава річ: якщо ти успішно з нею борешся (як Саакашвілі), то тебе 100% звинуватять у «політичних репресіях» та «авторитаризмі».
5. СТВОРИТИ БЕЗПЕЧНІ УМОВИ ДЛЯ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ.
Дуже загадковий пункт. До його виконання можу віднести тільки активність Ющенко під час різноманітних стихійних лих.
Коли зрозумію що це значить, скажу більш точно.
6. ЗАХИСТИТИ ЦІННІСТЬ СІМ’Ї, ПОВАГУ ДО БАТЬКІВ І ПРАВА ДІТЕЙ.
А ось цей крок виконується стовідсотково. Ющенко настільки активний у питанні всиновлення, що це вже відверто набридло. Сюди відносимо і виплати по народженню. До-речі, за роки правління ВАЮ демографічна динаміка в Україні дійсно покращилась. Українська жінка зараз, народжує більше ніж робить абортів. 3-5 областей знаходяться на межі демографічної рентабельності, одна періодично видає приріст населення.
7. СПРИЯТИ ДУХОВНОСТІ, ЗМІЦНЕННЮ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ.
Чого-чого, а ось цей пункт дійсно виконується. Причому так гарно, що одразу після звинувачення у «невиконанні жодного з десяти кроків» типовий ліберал починає брюзжати слиною щодо «моралізаторства Ющенко». Очевидне протиріччя між звинуваченнями, ліберал не бачить. Так вже працюють їхні мізки.
8. СПРИЯТИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА.
Сказати що тут зроблено – важко. Як і більшість «кроків» цей слабко піддається верифікації. Але сказати що «не зроблено нічого» (особливо зважаючи на останню лобістську діяльність Литвина) – теж не можна.
9. ПІДВИЩИТИ БОЄЗДАТНІСТЬ АРМІЇ, ПОВАГУ ДО ЛЮДЕЙ У ПОГОНАХ.
Цей пункт виконується систематично, не дивлячись на саботаж зі сторони парламенту і самих лібералів. Наразі армія – єдиний інститут державної влади що користується хоч якоюсь повагою. Протидія цьому шалена, але українське військо все ще існує, і не дивлячись на хронічне недофінансування, розвивається. Говорити про відновлення ракетних військ, оперативне реагування чи припинення скорочення ЗСУ не буду, як і не буду говорити який має бути оборонний бюджет-2009 після подій на Кавказі, просто помічу – типовий Ющенконенависник є до того ж пацифістом.
До-речі, нещодавно Україні таки вдалось зберегти свій резерв з 72 кілограм військового урану.
10. ПРОВОДИТИ ЗОВНІШНЮ ПОЛІТИКУ В ІНТЕРЕСАХ НАРОДУ УКРАЇНИ.
В непослідовності зовнішньої політики Ющенко звинуватити важко. Інша справа що це за політика, але тут є дуже простий аргумент – «бачили очі що купували». Що Ющенко євроатлантист було зрозуміло навіть не 2004-го, а ще 2002-го року. Як і те, що відносини з Росією будь-якого президента України будуть натягнутими вже на наступний день після інаугурації (це звісно якщо він не здасть Україну, інакше так, росіяни його полюблять).
Не знаю як має виглядати виконання цього пункту, але судячи з любові до Тимошенко основних критиків Ющенко, потрібно спочатку з хтивим виглядом тікати на гелікоптері з Саакашвілі (відомим йобарем-перехоплювачем), а за пару років вже робити реверанси в кремлі та хіхікати з Путіним.
Тепер «ітогі подвєдьом»:
Крок №1. – до кризи виконувалось, не дивлячись на відсутність повноважень. (?)
Крок №2. – виконується, нажаль. (1)
Крок №3. – не виконується.(0)
Крок №4. – не виконується.(0)
Крок №5. – невідомо що.(?)
Крок №6. – виконується. (1)
Крок №7. – виконується.(1)
Крок №8. – неможливо оцінити.(?)
Крок №9. – виконується. (1)
Крок №10. – виконується. (1)
Т.ч. з 10 кроків 2 є невиконаними, 3 неможливо оцінити, 5 виконується. т.ч. половина програми діє не дивлячись на скорочення повноважень і хронічний супротив клептократів.
А тепер питання: я так розумію, що 30% інфляція, 20% падіння ВВП та 30% падіння промвиробництва, це і є тей самий «український прорив» який нам обіцяли? Ах так, забув: «винні Ющенко, Стельмах, Порошенко, Черновецький, «Світова Економічна Криза», Бог, Чорт»… і взагалі:
Більшість цього не помітила, але сьогодні Президент затвердив Національну космічну програму (НКП) [link]. Якщо коротко, передбачається створити національне космічне угрупування на орбіті землі, об’єм бюджетного фінансування 1460 млн. грн. (для проекту такого значення гроші смішні, але «маємо те що маємо»), розгортання системи відбудеться на базі проектів «морський старт» (не знаю, чи вже вичавили звідти росіян) і «наземний старт» (те що бачив, передбачало створення української військової бази-космодрому на території Бразилії).
Особливих підстав для оптимістичних настроїв немає. Ця програма має всі шанси повторити долю безлічі інших – залишитись на папері. Особливо за нашої «некомпетентної республіки» клептократів. Але той факт, що документ пройшов парламент і процедуру підпису Президентом, доводить: в Україні є люди які розуміють тезу «Хто не створить могутнє космічне угрупування на початку ХХІ століття, той не створить його взагалі ніколи«.

Варто було Ющенку розпустити раду, як долар впав, а об’єм торгів на ПФТС виріс. Моя економічна гіпотеза, вчергове довела свою істинність. Котигорошку привіт.
ЩЕ:
Офісному планктончегу, який волає про БЮТжет-2009 від біогазової принцеси. Шановні, походу у ньому (тільки по зарплатні найманих працівників) податкове навантаження збільшуються на 4%. Це означає, що ви будете працювати на державу ще два додаткових тижні на рік. «Думай Вася, думай шо крічіш».
Цей Президент просто красень. Його треба обрати не просто на другий строк, а на третій, четвертий і п’ятий. Слава Третьому Гетьманату!
Сергій Лис про Ракетний крейсер «Україна» у мілітаризм_юа.
###
Ядерна Зброя, Ракетний крейсер «Україна», Третій Гетьманат, заборона абортів, кара за іншомовство та подвійне громадянство – ось одні з основних «маркерів» ультраправих.
Хай подохнуть десятки мільйонів пенсіонерів та інвалідів, але крейсер «Україна» буде добудованим. Хай згниють сотні тисяч ветеранів ВОВ (особливо 1945-1965 років «воювання») і подібних «онуків війни», але крейсер Україна буде добудованим. Нехай зійдуть в могилу тисячі сраних «вкладників ощадбанку» й подібних «жертв аліта-центрів», але Ракетний крейсер «Україна» увійде в склад вітчизняних ВМС.
Крейсер – наш шанс розчавити ординську ерефію у війні на чорному морі. Крейсер, це те що доводить – ми Держава, а не купка малоросів що чекають чиїм домініоном стати. Ми маємо найкращих у світі ракетобудівників. Маємо найкращих у світі розробників зброї. Маємо найгордіший у світовій історії мілітарний дух, який не зломлять жодні поразки і не розбестять ніякі перемоги. Крейсер «Україна» – це сама Україна. «Смерть чи Слава, Слава чи Смерть! Україна – вперед!». Клептократична лже-еліта має бути знищена. Гетьманат переможе.
ЩЕ:
Готовий фінансувати добудову крейсеру «Україна» за власний кошт. Куди слати SMS?
«Зміни та доповнення», «цільові програми», «усунення прогалин в законодавстві, «реформи», «реформування реформ». Українське законодавство не змінюється, воно мутує. Броунівський рух новел та правових норм. Законотворчість як погана звичка і нормотворення як хронічна залежність.
У свій час, Світовий Банк дійшов до висновку, що для стабільного розвитку країни потрібні два фактори. Це не демократія. Це не ринкова економіка. Це не досконале законодавство. Це лише дві речі: стабільність правил гри і високий рівень освіти. Щодо останнього маю сумнів, а ось щодо другого повністю згоден. Хоча це і вирок для України. Вирок, що перегляду і оскарженню не підлягає.
Український парламент приймає за одну сесію стільки законів, скільки пристойні законодавчі збори інших країн, не приймають за сторіччя свого існування. В Україні, за добу може народитись п’ятдесят законів. Деякі закони України, мають довжину списку змін і доповнень більшу, ніж сам їхній текст. В Україні, перші зміни у свіженький закон, вносять раніше ніж той закон поступив на підпис до президента.
Україна не має шансів. Україна не має стабільних правил гри. В України є одна проблема: Верховна Рада – це парламент-графоман.
У свій час, найсвітліші уми світу морщили чоло над «парадоксом України». Чому відставка уряду стимулює ріст промвиробництва? Чому розвал коаліції призводить до зростання курсової вартості гривні? Чому на розпуск парламенту, економіка реагує скаженим нарощуванням ВВП? Чому, якщо мислити більш глобально, в Україні політичні кризи не погіршують, а покращують стан економіки?
А відповідь дуже проста – будь-яка політична криза наносить економіці менше шкоди, ніж наші політики, коли займають буденними «не кризовими» справами. Криза – це клінч, клінч – це неможливість діяти, неможливість діяти – це стабілізація правил гри.
Коли трибуна ВР заблокована – економіка відчуває себе у безпеці. Коли уряд та президент чубляться – економіка почуває себе ще краще. Коли коаліція недієздатна – економіка в оргазмі. Варто було другого вересня Партії Регіонів та Блоку Юлії Тимошенко створити коаліцію – як фондовий ринок обвалився. Це не теорія, це реальність.
Я прихильник розпуску парламенту. Розпуск – це єдиний спосіб зупинити невиліковну його активність. Розпуск – це нічний жах клептократів. «Скільки ще Верховна Рада не зможе діяти?» – стогнуть лобісти. «Чим довше – тим краще» – відповідь для них.
Краще розпущеної ради – рада більше ніколи не зібрана. Краще нового закону – його відсутність. Краще засідання членів уряду, їх (членів уряду) розстріл. Диктатура? Давайте диктатуру. Пряме президентське правління? Я не проти. Третій Гетьманат? Нехай буде Гетьманат. Тільки якщо все це забезпечить стабільність правил гри.
Вперше у житті, зловив себе на тому, що з задоволенням дивився «Перший Національний».
ЩЕ:
Не вистачало тільки мішеней, що стилізовані під навантажені унітазами танки…
